Тайкури: два храми одного села
Це був останній виїзд 2016-го,-кількаденна вилазка з запланованим цілим рядом пунктів для відвідування,які здебільшого знаходились на Житомирщині.Правда не витримали ми тривалої їзди без зупинок на перекус і "пофоткати" і тому,ще до Житомирської області у нас сталася одна зупинка-заїхали у с.Тайкури що біля міста Рівне..Смачненько пообідали і виділили годину із свого загальножиттєвого часу на огляд місцевих пам*яток).
Костел Св.Лаврентія з дзвіницею
Дзвіниця.Вид з двору
Отож їхали ми собі їхали і надумали перед самим обласним центром звернути на...праворуч. Навігатор показував нереальну близькість бажаного пункту і нам здавалося що ото за цим знаком..за цим будинком..за цим поворотом вже будуть ці Тайкури.А ні-ні,їхати ще потрібно було бл.8км.,-для чотирьох коліс це звичайно дріб*язок,але коли заплановуєш вирушати о 7 год.ранку,а вибираєшся біля 10-ої,а це мінус ТРИ години від такого короткого осіннього дня, то кожна хвилина на рахунку.
Руїни храму XVIII ст.
Стеля з видом на зорі
Перша письмова згадка про Тайкури датується 1570 р. Тоді вони належали Кірдеям-Тайкурським. Потім власником стає І.Шпановський, а затім його донька Теодора виходить заміж за Ю. Вишневецького й як придане Тайкури переходять до цього могутнього роду. Саме за Вишневецьких Тайкури отримують надійний захист у вигляді потужного мурованого замку. Зараз від того замку залишились лише жалюгідні руїни.
Колись це була фортеця з кутовими баштами з’єднаними потужними стінами. В’їзд замикав підйомний міст перекинутий через глибокий рів. Зараз залишились лише фрагменти стін, частина однієї з веж (мала колись висоту 30 м.), засипаний осадний колодязь та порослі чагарниками частину валу й рову.
Знайти залишки замку можна орієнтуючись на монумент безголовому воїну Червоної армії, що стоїть трохи вглибині селянських хат справа від підйому, що починається від озерця в центрі села.Ми цих плачевних останків не знайшли бо й не шукали...
"Інтер*єр" із "розписами"
Костельна дзвіниця із муром
На вказівнику,що на в*їзді у село зазначена дата «1614 рік», - це дата отримання Тайкурами від короля польського Сигизмунда ІІІ магдебурського права й відповідних міських дивідендів - можливість проведення двох ярмарків на рік, самоврядування та певних митних привілей, а також право (або зобов’язання) звести й утримувати мурований замок замість вже існуючої дерев’яної фортеці. В тому ж 1614 р. Тайкури отримують міський герб та печатку на яких зображений Св.Юрій. Святий цей з’явився на міському гербі, як покровитель тодішнього власника міста - Ю.Вишневецького.
Костел Св.Лаврентія (1710р.).Тил
Закинутий храм
Після Вишневецьких Тайкури дістаються Пепловським (Попловським). Часи володіння нових власників позначились на архітектурній спадщині Тайкур зведенням в 1710 р. ще однієї архітектурної пам’ятки - костела Св.Лаврентія. Зараз цей храм, так як і замок стоїть пусткою, але на відміну від творіння Вишневецьких дещо в кращому стані. Наскільки цей стан "кращий"-можете побачити на знимках).
Все той же Пепловський в 1731 р. зводить муровану православну церкву Покрови Богородиці. Цей п’ятибанний, хрестоподібний в плані храм належав місцевій греко-католицькій громаді, яка через 150 років надбудувала в його північній частині дзвіницю.Храм діючий і на відміну від костелу(майже ровесника) виглядає чудово!
Інформаційний щит
Біля церкви людно-в селі празник
Від Пепловських, Тайкури переходять до Пинчовського, а з 1866 р. стають власністю графа О. Іллінського.
На той час місто Тайкури вже перетворились на звичайнісіньке село, а замок після пожежі 1825 р. стояв закинутий і поступово перетворювався на руїну. Довершили руйнування фортеці місцеві іудеї, яким граф Іллінський дозволив розбирати її на будівельний матеріал.
В двадцятому столітті через Тайкури прокотилось декілька воєн, наслідки яких також частково компенсовували замковим камінням..
Церква Покрови Богородиці (1731р.)
Храм.Тил
А ще в селі є старий католицький цвинтар і залишки каплиці на ньому. Цих "бонусів" ми також не шукали. А от ви можете,якщо матимете вдосталь часу!)
Церква Покрови Богородиці
Інформаційний щит
Костел Св.Лаврентія з дзвіницею
Дзвіниця.Вид з двору
Отож їхали ми собі їхали і надумали перед самим обласним центром звернути на...праворуч. Навігатор показував нереальну близькість бажаного пункту і нам здавалося що ото за цим знаком..за цим будинком..за цим поворотом вже будуть ці Тайкури.А ні-ні,їхати ще потрібно було бл.8км.,-для чотирьох коліс це звичайно дріб*язок,але коли заплановуєш вирушати о 7 год.ранку,а вибираєшся біля 10-ої,а це мінус ТРИ години від такого короткого осіннього дня, то кожна хвилина на рахунку.
Руїни храму XVIII ст.
Стеля з видом на зорі
Перша письмова згадка про Тайкури датується 1570 р. Тоді вони належали Кірдеям-Тайкурським. Потім власником стає І.Шпановський, а затім його донька Теодора виходить заміж за Ю. Вишневецького й як придане Тайкури переходять до цього могутнього роду. Саме за Вишневецьких Тайкури отримують надійний захист у вигляді потужного мурованого замку. Зараз від того замку залишились лише жалюгідні руїни.
Колись це була фортеця з кутовими баштами з’єднаними потужними стінами. В’їзд замикав підйомний міст перекинутий через глибокий рів. Зараз залишились лише фрагменти стін, частина однієї з веж (мала колись висоту 30 м.), засипаний осадний колодязь та порослі чагарниками частину валу й рову.
Знайти залишки замку можна орієнтуючись на монумент безголовому воїну Червоної армії, що стоїть трохи вглибині селянських хат справа від підйому, що починається від озерця в центрі села.Ми цих плачевних останків не знайшли бо й не шукали...
"Інтер*єр" із "розписами"
Костельна дзвіниця із муром
На вказівнику,що на в*їзді у село зазначена дата «1614 рік», - це дата отримання Тайкурами від короля польського Сигизмунда ІІІ магдебурського права й відповідних міських дивідендів - можливість проведення двох ярмарків на рік, самоврядування та певних митних привілей, а також право (або зобов’язання) звести й утримувати мурований замок замість вже існуючої дерев’яної фортеці. В тому ж 1614 р. Тайкури отримують міський герб та печатку на яких зображений Св.Юрій. Святий цей з’явився на міському гербі, як покровитель тодішнього власника міста - Ю.Вишневецького.
Костел Св.Лаврентія (1710р.).Тил
Закинутий храм
Після Вишневецьких Тайкури дістаються Пепловським (Попловським). Часи володіння нових власників позначились на архітектурній спадщині Тайкур зведенням в 1710 р. ще однієї архітектурної пам’ятки - костела Св.Лаврентія. Зараз цей храм, так як і замок стоїть пусткою, але на відміну від творіння Вишневецьких дещо в кращому стані. Наскільки цей стан "кращий"-можете побачити на знимках).
Все той же Пепловський в 1731 р. зводить муровану православну церкву Покрови Богородиці. Цей п’ятибанний, хрестоподібний в плані храм належав місцевій греко-католицькій громаді, яка через 150 років надбудувала в його північній частині дзвіницю.Храм діючий і на відміну від костелу(майже ровесника) виглядає чудово!
Інформаційний щит
Біля церкви людно-в селі празник
Від Пепловських, Тайкури переходять до Пинчовського, а з 1866 р. стають власністю графа О. Іллінського.
На той час місто Тайкури вже перетворились на звичайнісіньке село, а замок після пожежі 1825 р. стояв закинутий і поступово перетворювався на руїну. Довершили руйнування фортеці місцеві іудеї, яким граф Іллінський дозволив розбирати її на будівельний матеріал.
В двадцятому столітті через Тайкури прокотилось декілька воєн, наслідки яких також частково компенсовували замковим камінням..
Церква Покрови Богородиці (1731р.)
Храм.Тил
А ще в селі є старий католицький цвинтар і залишки каплиці на ньому. Цих "бонусів" ми також не шукали. А от ви можете,якщо матимете вдосталь часу!)
Церква Покрови Богородиці
Інформаційний щит