«Вип’єш перву...» Січень 1847 р.

[maksymus]

 
        січень 1847 р.

( «Вип’єш перву - стрепенешся...» )

* * *

Річ знана, що й Шевченко справджував на собі слова київського літописця: «Русі єсть веселіє пити» і недаремно написав ув одному шинку на стіні вуглем такий експромт:

Вип’єш перву - стрепенешся;
                Вип’єш другу - схаменешся,
                Вип’єш третю - в очах сяє,
                Дума думу поганяє.

Та, вернувшись на Україну 1847 року, знайшов я його, можна сказати, непитущим. Так і в сей пам’ятний мені вечір, Кобзар наш був глухий на поклик свого «родича по вдохновенню» й давнього товариша по чарці.

Куліш П. Хуторна поезія. - Львів, 1882. - C. 7-42. [Див. фрагменти і переклад]