Слово Аравія було запозичене з грецької [’Αραβία] в старослов’янську в той час, коли бета відтворювалася-читалася як [в]. Пізніше такий спосіб читання грецьких текстів був названий Рейхліновим читанням, за іменем Йоганна Рейхліна (1455-1522). Натомість латинська мова (та всі сучасні мови, які віддавали латині належне) зберегла давніше читання, зокрема b у словах з грецькою бетою [Arabus]. Таке читання назвають за іменем Дезідерія Еразма (1469-1536) Еразмовим читанням. Тому коли слово Араб прийшло до нас пізніше через західноєвропейські мови, у іншій традиції, воно мало звук [б].
Це не одна особливість. Наприклад, можна часто зустріти відмінне прочитання грецької θ тети (фіти), яке викликає в українській мові запеклі суперечки між катедрою та кафедрою.
Ви не знаєте, чи є у мережі правила мови, якщо не помиляюсь 28 року, в яких, наскільки я знаю, в останнє описувались правила використання слів на кшталт каТедра, міТ, Европа. Вибачте, якщо неграмотно питаю - я не фахівець в цьому.
Хоча, треба зазначити, у цьому відношенні вони були побудовані на компромісі, і стали нежиттєздатними вже тоді. На це вказував, наприклад Огієнко («Наша літературна традиція по пам’ятках розпочинається з XI віку, - і в цих старих наших пам’ятках переховується й певна відповідь, в якій саме формі вживати нам чужих слів... Скажімо, коли ми споконвіку все писали Амвросій, Ірина, ефир, то яка ж рація міняти ці споконвічні свої форми на латино-польські Амброзій, Ірена, етер?»).
А сучасні правила досить детально оговорені в чинному правописі §§ 86-100.
Comments 7
Тому коли слово Араб прийшло до нас пізніше через західноєвропейські мови, у іншій традиції, воно мало звук [б].
Це не одна особливість. Наприклад, можна часто зустріти відмінне прочитання грецької θ тети (фіти), яке викликає в українській мові запеклі суперечки між катедрою та кафедрою.
Reply
Reply
Хоча, треба зазначити, у цьому відношенні вони були побудовані на компромісі, і стали нежиттєздатними вже тоді. На це вказував, наприклад Огієнко («Наша літературна традиція по пам’ятках розпочинається з XI віку, - і в цих старих наших пам’ятках переховується й певна відповідь, в якій саме формі вживати нам чужих слів... Скажімо, коли ми споконвіку все писали Амвросій, Ірина, ефир, то яка ж рація міняти ці споконвічні свої форми на латино-польські Амброзій, Ірена, етер?»).
А сучасні правила досить детально оговорені в чинному правописі §§ 86-100.
Reply
Reply
Leave a comment