Не аналог, а повноцінне слово зі своїм гніздом. Витія «оратор, красномовець». Хоча слово сходить до праслов’янського *větьjь «оповісник, глашатай» (або з větь «вітка», або з лат. vates «поет»), в сучасній українській мові воно є пізнім церковнослов’янізмом. Навіть незважаючи на те, що витати||вітати «перебувати, ширяти, to soar» та «вітати» має в діалектах дві форми (порівн. віть-вити).
Також зверніть увагу на особливість, яку цілком можна пояснити через українську книжність, що в російській мові мало б бути ветия, а не вития.
У нас є лише окремі слова, в яких на місці ятя виступає рефлекс и: дитина (але діти), сидиш (сісти). Шевельов вважає, що тут немає жодного загального історичного процесу, а самé випадкове уподібнення ненаголошеного ятя до наголошеного і у наступному складі, прояв двоскладової гармонії.
Comments 50
Reply
Reply
Reply
Почему в русском вития? Не под влиянием ли киевской школы? А коли так, есть ли что-то подобное в украинском? А если нет, то куда и почему исчезло...
Reply
Також зверніть увагу на особливість, яку цілком можна пояснити через українську книжність, що в російській мові мало б бути ветия, а не вития.
У нас є лише окремі слова, в яких на місці ятя виступає рефлекс и: дитина (але діти), сидиш (сісти). Шевельов вважає, що тут немає жодного загального історичного процесу, а самé випадкове уподібнення ненаголошеного ятя до наголошеного і у наступному складі, прояв двоскладової гармонії.
Reply
Максим, если вы обратили внимание, я именно эту проблему и акцентировал.
Ладненько, оставлю вас на месячишко, а то свора совсем взбесится.
Reply
Reply
Reply
Reply
Leave a comment