Про визначення сенсу слів, лінґвістичний прескриптивізм та лінґвістичну інтроспекцію

[p_dzikovsky]

Моя сестра відгукнулась на дискусію в ЖЖ - http://ua-etymology.livejournal.com/275052.html - що до визначення сенсу слів. Вона фаховий комп'ютерний лінґвіст - отримала Ph.D в Рочестері (США), зараз працює дослідником в Единбурзі - Мирослава Дзіковська ( Read more... )

Comments

[maksymus]

Є такі терміни: standard language, language norm, literary norm. Наш термін літературна норма найчастіше перекладається як standard language. Хоча слушно зауважено, що лінґвістика вивчає все, що є в мові, все, що трапляється будь-де, методами корпусної лінґвістики, в тому числі, але мовна норма є також її складовою. Власне, в самій мові норми немає, норма не є фактом мови, але норма є результатом кодифікації. Діалекти, соціальні та професійні жарґони цілком нормальні і надають свої об’єкти для дослідження, але вони не є нормою, адже зазвичай не підлягають фіксуванню в граматиках, довідниках, таких словниках, як, скажімо, національна мовна норма. Тож розрізняють загальну норму як характерні ознаки мови, коли все, що може бути сказане, є правильним, коли воно прийнятне й інтуїтивно зрозуміле за певних обставин, та літературну норму, під якою розуміють результат унормування. А от питання вжитку і норми не розв’язується статистичними методами. Просто приклад західноукраїнського діалектизму файно. Він досить широко вживається, інтуїтивно

[maksymus]

Була піднята тема лінґвістики корпусів. Це дуже правильна тема. Хочу навести дві цитати з чудового, гідного заздрощів, національного корпусу російської мови, що стосуються діалектизмів, літературної норми та помилки.

Принципи добору текстів для корпусу:
«В Национальный корпус русского языка включены прежде всего прозаические оригинальные тексты, представляющие русский литературный язык (с начала XVIII века), но также и (в меньшем объёме) переводные сочинения (параллельно с оригиналом), поэтические тексты, а также тексты, представляющие нелитературные формы современного русского языка: разговорную (записи устной речи, публичной и непубличной), диалектную.» http://www.ruscorpora.ru/corpora-structure.html

* * *
В языкознании с давних пор утвердилось представление о лингвистике как дескриптивной (а не прескриптивной) науке (характерно название одного из разделов знаменитого «Введения в теоретическую лингвистику» Дж. Лайонза [Lyons 1969]: «Лингвистика - наука

[harnack]

"зараз працює дослідником в Единбурзі"

А де працювала "дозараз" і де буде працювати "відзараз"? А саме отепер - чому не працює?

[maksymus]

Ви ж поясніть своїй черговій жертві, що у вашому оточенні зараз і тепер вживаються як дуже різні за значеннями лексеми, на відміну від літературної мови, де їхні значення іноді збігаються в теперішньому часі.

Забавно, що в цій схемі, подибуваній в Антоненка-Давидовича та ще давніших порадниках з культури мови, між суворо розведеними за значеннями прислівниками зараз, тепер, нині (де зараз має виключно значення «негайно, в цей момент» і вживається тільки при дієсловах майбутнього чи минулого часу, а тепер значить «у даний час взагалі» і вживається в теперішньому часі), немає місця західноукраїнізму наразі.

[harnack]

Я уточнював повсякчас і повсюди, що я природно вживаю "зараз" доречно (жодного мовного "середовища" вже давно нема) - себто так як його вживали Шевченко, Франко, Леся, чи Огієнко й інші (за Вами бач - вони не знали літературної мови, чи пак, за Вами - викиньмо їхню органічну мову на сміття), незалежно від всяких порадників (скажімо: Антоненка-Давидовича, чи Пономарева ітд), де синоптика української органіки та її структур добре проміркована і досліджена - і де я знайшов тільки підтвердження.

Але Ви не записуйте аж отак непомірковано людину в "жертви": він згадав Чомського - і я йому навів Чомськівське моделювання смислу і мовлення (глибинних та корельованих генеративних структур) і до чого воно призводить у випадку із недоречним "зараз". Він тепер має нагоду піти і вивчити - що то отаке доречне "зараз".

[maksymus]

Відмовляючись, з одного боку, від сучасної норми, якою вона зараз зафіксована в довідникових виданнях, а з другого, вигадуючи певну власну норму з улюблених джерел, ви потрапляєте в пастку.

Мені смішно бачити, що ви пишете коментар людині, яка робить те саме, так само відмовляється від норми, але нібито з інших підстав. От ви проповідуєте якісь «справжні» значення прислівників зараз і тепер, спираючись на ідеалізовану народнорозмовну мову, якою ви її уявляєте, орієнтуючись на власне «вухо». А Павло вперто просуває своє розуміння місця і лексичного значення своїх улюблених слів (сенс, співпадає, наразі), які вживаються ним всупереч усталеним значенням, також посилаючись на власне мовне чуття, беручи в свідки не літературну норму, а коло спілкування.