Важко звести ці слова до якоїсь однозначної подібності. Загалом, головне значення налаштувати, налаштовувати це споряджати щось, завантажувати (від заст. лашт - ласт «міра сипучих тіл», запозичене через російську чи польську зі старої німецької одиниці ваги). Друге значення, якоюсь мірою спільне для дієслів налаштовувати (to prepare) та настроювати (to tune), - робити щось придатним для роботи.
При цьому настроїти, настроювати (стрій праслов. походження) означає переважно налагодження у значенні реґулювання роботи механізмів, інструментів, особливо музичних. Для цього дієслова цей відтінок значення «робити щось придатним для роботи» основний. Але також обігрується настроювання у сфері почуттів, вироблення настрою, ставлення, наприклад, підбурення проти когось.
Налаштувати проти когось неможливо, можна настроїти! Але можна налаштуватися чи настроїтися на певний настрій. Налаштувати інструмент означає підготувати його до роботи, а настроїти ще налагодити, відкалібрувати та под.
Важко сказати. Мабуть, залежить од конкретного процесу. Якщо debug, debugging, то найближче «налагодження» (так і пропонують словники, хоча зустрічав абсолютно ідіотський переклад «зневаджувати»). Якщо процес ближчий до калібрування (tune, customize, setting [program], [address] relocation), визначення потрібних параметрів, щоб програма запрацювала, то настроювання. Якщо ж мається на увазі завантаження даних та прилагодження (prestage, preset, adapt), тобто підготовка до роботи процесом укомплектування, то буде налаштування.
Я відповім, хто настроював на певний лад чи настрій: Ольга Кобилянська, Юрій Мушкетик, Михайло Грушевський, Михайло Старицький, Максим Рильський, Богдан Лепкий, Олесь Гончар, Іван Дзюба, Василь Земляк, Ірина Вільде...
Ви вважаєте, що відомі класики не вживали росіянізмів? :) Дивак. Інша справа, зробити слушний вибір між лексемами настроювати й налаштувати, опираючись на мовне чуття.
Це Ви мені кажете про політичне? :))) Максимусе, я Вас обожнюю за совкову упертість.)) Ваші дописи - уранішній бальзам на душу. Щоб пригадати часи Союзу й поностальгувати - не більше.
От поки у вас в голові константою чухатиметься політична скабка кривого дзеркала, вам і буде здаватися, що світ ділиться на однопартійців та ворогів. Найсумніше, що ви навіть збагнути цього не здатні, поки кожна думка переломлюватиметься крізь цю бінарну політичну оцінку
( ... )
Найсумніше, що ви навіть збагнути цього не здатні, поки кожна думка переломлюватиметься крізь цю бінарну політичну оцінку. Сумно читати Ваші викривлені коментарі. Оце й справді біда. Для Вас навіть думка відомих знавців мови щербатого шага не варта. Про слушні відповіді спілкарів годі й казати.
Для цього вам треба хоч на мить забути про існування російської і згадати, що мовні арґументи це приклади вживання класиками (дескриптивні арґументи), етимологія (продумування праслов’янського чи запозиченого кореня, або логічні арґументи), фонетика (практичні арґументи). Або, зрештою, можете вдатися до нормативних, прескриптивних арґументів, але тоді треба наводити приклади визнаних авторитетів, що могли б замість вас надавати вагу такій прескриптивності. Якби Ви, Максимусе, зважали на класиків, етимологію, ба більше - прислухалися до фонетики, то не мололи б дурниць штибу "активні дієприкметники теперішнього часу в українській мові існують". А такої нісенітниці тут хоч греблю гати. Тож не Вам закидати мені про "авторитетну прискіпливість".
Бачите, ви не готові до осмисленого обговорення. Нагадали мені тепер пана Гарнака, той теж помовчить-помовчить на спростування, а потім повертається зі своєю скалкою, наче нічого не було.
Так, активні дієприкметники в українській мові існують (вам уже давали і етимологічні, і дескриптивні, і прескриптивні приклади: 1, 2, 3, 4).
Так, активні дієприкметники в українській мові існують (вам уже давали і етимологічні, і дескриптивні, і прескриптивні приклади: 1, 2, 3, 4). Не меліть нісенітниці. Самому не соромно?
Бачите, ви не готові до осмисленого обговорення. Раніше я з такими упередженими опонентами сперечалася до скону. Та згодом усвідомила: даремна трата часу й нервів. Вас у цих викривлених баченнях підтримає хіба що вірний зброєносець Іренглорія. :) Мені ж лишається нишком спостерігати, як Ви занедбуєте свої знання.
Посилатися на правопис, єдину фахову енциклопедію, на численні цитати з наукових досліджень та підручники, на визнаних майстрів слова? Ні, не соромно. Насправді, це єдиний спосіб мовного, а не політичного обґрунтування того чи того явища. Соромно не посилатися.
Правопис укладали такі ж люди, як і ми. І огріхів там чимало. Тож не варто молитися на нього, як на авторитетну ікону. Ще на СУМ помоліться. Визнані майстри слова заплювали б Вас щодо "активності" дієприкметників. Наукові дослідження кого? Білодідоподібних? Бо доречні аргументи справжніх знавців слова Ви оминаєте городами. Не розчаровуйте мене, Максимусе...
Ви знову вдалися до політичного арґументу, розділяючи авторитетів на справжніх та ворожих. Саме через політичну призму ви відкидаєте посилання на класиків (як у цій гілці вище), або на фахівців, або на прескриптивні джерела, як правопис. Що у вас залишається? Нічого, окрім вічно заважаючої скалки кривого дзеркала.
При цьому настроїти, настроювати (стрій праслов. походження) означає переважно налагодження у значенні реґулювання роботи механізмів, інструментів, особливо музичних. Для цього дієслова цей відтінок значення «робити щось придатним для роботи» основний. Але також обігрується настроювання у сфері почуттів, вироблення настрою, ставлення, наприклад, підбурення проти когось.
Налаштувати проти когось неможливо, можна настроїти! Але можна налаштуватися чи настроїтися на певний настрій. Налаштувати інструмент означає підготувати його до роботи, а настроїти ще налагодити, відкалібрувати та под.
Синонімію подивіться в базі Reply
Reply
Reply
Звісно, налаштування, Ґвинтику. Налаштування. :) А настроюють сам знаєш хто.
Reply
Reply
Інша справа, зробити слушний вибір між лексемами настроювати й налаштувати, опираючись на мовне чуття.
Reply
Reply
Максимусе, я Вас обожнюю за совкову упертість.)) Ваші дописи - уранішній бальзам на душу. Щоб пригадати часи Союзу й поностальгувати - не більше.
Reply
Reply
Сумно читати Ваші викривлені коментарі. Оце й справді біда. Для Вас навіть думка відомих знавців мови щербатого шага не варта. Про слушні відповіді спілкарів годі й казати.
Для цього вам треба хоч на мить забути про існування російської і згадати, що мовні арґументи це приклади вживання класиками (дескриптивні арґументи), етимологія (продумування праслов’янського чи запозиченого кореня, або логічні арґументи), фонетика (практичні арґументи). Або, зрештою, можете вдатися до нормативних, прескриптивних арґументів, але тоді треба наводити приклади визнаних авторитетів, що могли б замість вас надавати вагу такій прескриптивності.
Якби Ви, Максимусе, зважали на класиків, етимологію, ба більше - прислухалися до фонетики, то не мололи б дурниць штибу "активні дієприкметники теперішнього часу в українській мові існують". А такої нісенітниці тут хоч греблю гати. Тож не Вам закидати мені про "авторитетну прискіпливість".
Reply
Так, активні дієприкметники в українській мові існують (вам уже давали і етимологічні, і дескриптивні, і прескриптивні приклади: 1, 2, 3, 4).
Reply
Не меліть нісенітниці. Самому не соромно?
Бачите, ви не готові до осмисленого обговорення.
Раніше я з такими упередженими опонентами сперечалася до скону. Та згодом усвідомила: даремна трата часу й нервів. Вас у цих викривлених баченнях підтримає хіба що вірний зброєносець Іренглорія. :) Мені ж лишається нишком спостерігати, як Ви занедбуєте свої знання.
Reply
Reply
Визнані майстри слова заплювали б Вас щодо "активності" дієприкметників.
Наукові дослідження кого? Білодідоподібних? Бо доречні аргументи справжніх знавців слова Ви оминаєте городами.
Не розчаровуйте мене, Максимусе...
Reply
Reply
Найдорожче: повага до рідного слова, а не суржикоподібного сміття.
Саме через політичну призму ви відкидаєте посилання на класиків.
Укотре повторюся: чимало класиків вживали у своїх творах росіянізми.
Тож серп і молот Вам у руці. :-)
Reply
Leave a comment