От поки у вас в голові константою чухатиметься політична скабка кривого дзеркала, вам і буде здаватися, що світ ділиться на однопартійців та ворогів. Найсумніше, що ви навіть збагнути цього не здатні, поки кожна думка переломлюватиметься крізь цю бінарну політичну оцінку.
Спробуйте обґрунтувати свою думку без відсилання до політики. Для цього вам треба хоч на мить забути про існування російської і згадати, що мовні арґументи це приклади вживання класиками (дескриптивні арґументи), етимологія (продумування праслов’янського чи запозиченого кореня, або логічні арґументи), фонетика (практичні арґументи). Або, зрештою, можете вдатися до нормативних, прескриптивних арґументів, але тоді треба наводити приклади визнаних авторитетів, що могли б замість вас надавати вагу такій прескриптивності.
Скажімо, я вище навів етимологічний (стрій-настрій-настроїти, лашт-лаштувати), дескриптивний (приклади вживання і значення), нормативний (для кожного прикладу можу послатися на відповідні словники). Спробуйте пройтися по такій схемі без посилання на авторитет «мій учитель був сказав», або сектантське «це правда, ми всі так кажемо».
Найсумніше, що ви навіть збагнути цього не здатні, поки кожна думка переломлюватиметься крізь цю бінарну політичну оцінку. Сумно читати Ваші викривлені коментарі. Оце й справді біда. Для Вас навіть думка відомих знавців мови щербатого шага не варта. Про слушні відповіді спілкарів годі й казати.
Для цього вам треба хоч на мить забути про існування російської і згадати, що мовні арґументи це приклади вживання класиками (дескриптивні арґументи), етимологія (продумування праслов’янського чи запозиченого кореня, або логічні арґументи), фонетика (практичні арґументи). Або, зрештою, можете вдатися до нормативних, прескриптивних арґументів, але тоді треба наводити приклади визнаних авторитетів, що могли б замість вас надавати вагу такій прескриптивності. Якби Ви, Максимусе, зважали на класиків, етимологію, ба більше - прислухалися до фонетики, то не мололи б дурниць штибу "активні дієприкметники теперішнього часу в українській мові існують". А такої нісенітниці тут хоч греблю гати. Тож не Вам закидати мені про "авторитетну прискіпливість".
Бачите, ви не готові до осмисленого обговорення. Нагадали мені тепер пана Гарнака, той теж помовчить-помовчить на спростування, а потім повертається зі своєю скалкою, наче нічого не було.
Так, активні дієприкметники в українській мові існують (вам уже давали і етимологічні, і дескриптивні, і прескриптивні приклади: 1, 2, 3, 4).
Так, активні дієприкметники в українській мові існують (вам уже давали і етимологічні, і дескриптивні, і прескриптивні приклади: 1, 2, 3, 4). Не меліть нісенітниці. Самому не соромно?
Бачите, ви не готові до осмисленого обговорення. Раніше я з такими упередженими опонентами сперечалася до скону. Та згодом усвідомила: даремна трата часу й нервів. Вас у цих викривлених баченнях підтримає хіба що вірний зброєносець Іренглорія. :) Мені ж лишається нишком спостерігати, як Ви занедбуєте свої знання.
Посилатися на правопис, єдину фахову енциклопедію, на численні цитати з наукових досліджень та підручники, на визнаних майстрів слова? Ні, не соромно. Насправді, це єдиний спосіб мовного, а не політичного обґрунтування того чи того явища. Соромно не посилатися.
Правопис укладали такі ж люди, як і ми. І огріхів там чимало. Тож не варто молитися на нього, як на авторитетну ікону. Ще на СУМ помоліться. Визнані майстри слова заплювали б Вас щодо "активності" дієприкметників. Наукові дослідження кого? Білодідоподібних? Бо доречні аргументи справжніх знавців слова Ви оминаєте городами. Не розчаровуйте мене, Максимусе...
Ви знову вдалися до політичного арґументу, розділяючи авторитетів на справжніх та ворожих. Саме через політичну призму ви відкидаєте посилання на класиків (як у цій гілці вище), або на фахівців, або на прескриптивні джерела, як правопис. Що у вас залишається? Нічого, окрім вічно заважаючої скалки кривого дзеркала.
Політика і політика, знову політика. Щоб упевнено назвати щось суржиком, росіянізмом, полонізмом тощо, однієї любові не досить. Неосвіченого патріотизму не досить. Потрібні не політичні, а суто мовні підтвердження для того, щоб не просто вважати щось суржиком, надто вжиток класиків, а вміти розбирати, що справді є таким, а що було запозичене з російської і стало українським (як запозичене через російську чи польську лаштувати, наприклад), чи що було спільне з праслов’янських часів (як стрій, строїти) і т. д.
Потрібні не політичні, а суто мовні підтвердження для того, щоб не просто вважати щось суржиком, надто вжиток класиків, а вміти розбирати, що справді є таким А Ви розбираєтеся? Умієте? Отож-бо й воно. Питання риторичне.
Усе, що "запозичене з російської і стало українським", залиште собі. Або ж уживайте в колі своєї родини, прививайте дітям "любов до вкраїнського слова". Однак іншим не варто заліплювати очі отим "тверезим" баченням.
Це ж ви, наче, запропонували налаштування. А дієслово лаштувати походить од ласт, що було запозичене з російської мови і стало українським. Див. ЕСУМ, Т. 3, С. 197. Тоді як стрій є власне, українське, праслов’янське.
Бачите, як своєрідна «любов до рідного» підвела вас до того, що ви віддаєте перевагу запозиченому перед власним. І ще наївно розмахуєте переді мною серпом. Як це непатріотично, ганьба вам! :-)
Бачите, як своєрідна «любов до рідного» підвела вас до того, що ви віддаєте перевагу запозиченому перед власним. І ще наївно розмахуєте переді мною серпом. Як це непатріотично, ганьба вам! :-)
Авже-е-е-еж. :D І Грінченко у свій словник волік суто російські запозичення. )) Налаштува́ти, -ту́ю, -єш, гл. Приготовить, снарядить. З вечора було ще налаштувати віз.
Як це непатріотично, ганьба вам! :-) Після Вас зганьбитися - за честь. :-)
А Ви ще й СУМом, СУМом порозмахуйте. Чому ж лише Етимологічним. :D Максимусе, своєю дитячою бундючністю Ви стали людиною-легендою. У мовній царині. :-)) Дяка за настрій. :-))
Можна і СУМ-11, якщо доведеться. Поки що це основна лексикографічна праця, авторитетнішої за яку українці не спромоглися зібрати.
Щоб не тільки відкидати «ворожі» джерела, запропонуйте іншу етимологію для лаштувати, ніж визнану фахівцями від рос. ласт. Бо кричати про власний патріотизм усі можуть. Як завжди, порожні звуки. Мовний пуризм виростає з невігластва, граничного нерозуміння мови як цілісної системи зі стилями, джерелами запозичень, міжмовними зв’язками і т. ін.
До речі, це не ви зізнавалися в повазі до Караванського? Знайшов у цього діяча на ниві очищення мови прекрасне: «Чим слово настроювати завинило сучасним радіомовцям? [...] А про те, що слово строїти - це давнє (нині забуте) українське слово - радіо-українцям невтямки.» (Розділ X. Мавпована словотворчість.)
Чомусь упевений, вам мають сподобатися його патріотично близькі арґументи і дурна пуристична стилістика, на серйозне обговорення ви поки не здатні.
Спробуйте обґрунтувати свою думку без відсилання до політики. Для цього вам треба хоч на мить забути про існування російської і згадати, що мовні арґументи це приклади вживання класиками (дескриптивні арґументи), етимологія (продумування праслов’янського чи запозиченого кореня, або логічні арґументи), фонетика (практичні арґументи). Або, зрештою, можете вдатися до нормативних, прескриптивних арґументів, але тоді треба наводити приклади визнаних авторитетів, що могли б замість вас надавати вагу такій прескриптивності.
Скажімо, я вище навів етимологічний (стрій-настрій-настроїти, лашт-лаштувати), дескриптивний (приклади вживання і значення), нормативний (для кожного прикладу можу послатися на відповідні словники). Спробуйте пройтися по такій схемі без посилання на авторитет «мій учитель був сказав», або сектантське «це правда, ми всі так кажемо».
Reply
Сумно читати Ваші викривлені коментарі. Оце й справді біда. Для Вас навіть думка відомих знавців мови щербатого шага не варта. Про слушні відповіді спілкарів годі й казати.
Для цього вам треба хоч на мить забути про існування російської і згадати, що мовні арґументи це приклади вживання класиками (дескриптивні арґументи), етимологія (продумування праслов’янського чи запозиченого кореня, або логічні арґументи), фонетика (практичні арґументи). Або, зрештою, можете вдатися до нормативних, прескриптивних арґументів, але тоді треба наводити приклади визнаних авторитетів, що могли б замість вас надавати вагу такій прескриптивності.
Якби Ви, Максимусе, зважали на класиків, етимологію, ба більше - прислухалися до фонетики, то не мололи б дурниць штибу "активні дієприкметники теперішнього часу в українській мові існують". А такої нісенітниці тут хоч греблю гати. Тож не Вам закидати мені про "авторитетну прискіпливість".
Reply
Так, активні дієприкметники в українській мові існують (вам уже давали і етимологічні, і дескриптивні, і прескриптивні приклади: 1, 2, 3, 4).
Reply
Не меліть нісенітниці. Самому не соромно?
Бачите, ви не готові до осмисленого обговорення.
Раніше я з такими упередженими опонентами сперечалася до скону. Та згодом усвідомила: даремна трата часу й нервів. Вас у цих викривлених баченнях підтримає хіба що вірний зброєносець Іренглорія. :) Мені ж лишається нишком спостерігати, як Ви занедбуєте свої знання.
Reply
Reply
Визнані майстри слова заплювали б Вас щодо "активності" дієприкметників.
Наукові дослідження кого? Білодідоподібних? Бо доречні аргументи справжніх знавців слова Ви оминаєте городами.
Не розчаровуйте мене, Максимусе...
Reply
Reply
Найдорожче: повага до рідного слова, а не суржикоподібного сміття.
Саме через політичну призму ви відкидаєте посилання на класиків.
Укотре повторюся: чимало класиків вживали у своїх творах росіянізми.
Тож серп і молот Вам у руці. :-)
Reply
Reply
А Ви розбираєтеся? Умієте? Отож-бо й воно. Питання риторичне.
Усе, що "запозичене з російської і стало українським", залиште собі. Або ж уживайте в колі своєї родини, прививайте дітям "любов до вкраїнського слова". Однак іншим не варто заліплювати очі отим "тверезим" баченням.
Reply
Бачите, як своєрідна «любов до рідного» підвела вас до того, що ви віддаєте перевагу запозиченому перед власним. І ще наївно розмахуєте переді мною серпом. Як це непатріотично, ганьба вам! :-)
Reply
Авже-е-е-еж. :D І Грінченко у свій словник волік суто російські запозичення. ))
Налаштува́ти, -ту́ю, -єш, гл. Приготовить, снарядить. З вечора було ще налаштувати віз.
Як це непатріотично, ганьба вам! :-)
Після Вас зганьбитися - за честь. :-)
Reply
Reply
Максимусе, своєю дитячою бундючністю Ви стали людиною-легендою. У мовній царині. :-))
Дяка за настрій. :-))
Reply
Щоб не тільки відкидати «ворожі» джерела, запропонуйте іншу етимологію для лаштувати, ніж визнану фахівцями від рос. ласт. Бо кричати про власний патріотизм усі можуть. Як завжди, порожні звуки. Мовний пуризм виростає з невігластва, граничного нерозуміння мови як цілісної системи зі стилями, джерелами запозичень, міжмовними зв’язками і т. ін.
Reply
Чомусь упевений, вам мають сподобатися його патріотично близькі арґументи і дурна пуристична стилістика, на серйозне обговорення ви поки не здатні.
Reply
Leave a comment