Для мене величезною загадкою завжди були справжні підстави потрапляння того чи того суворого припису до стилістичних порадників. Особливо, коли розрізнення не просто штучне, а й суперечить історії виразу та його поширеному «помилковому» сучасному вжитку. Потім з довідника цей припис надходить до шкільного вчителя і - вуаля! - маємо усталене
(
Read more... )
Reply
Reply
Reply
Reply
Reply
Reply
учитель (окрім того, що власне вчить дітей правильно писати) готує їх до вступних іспитів.
де, як ви знаєте, шукатимуть якнайменших зачіпок, щоб зрізати чужих і пропустити своїх.
до речі, серед тих самих університетських викладачів, які сприяють цим "чесним" іспитам, зневажливе ставлення до шкільного вчителя й поширене.
Reply
Мені самому колись довелось провести спонтанне усне тестування серед учителів української мови та літератури Львова, які перебували на курсах підвищення кваліфікації при Національному університеті ім.Івана Франка. В авдиторії було понад півсотні філологів-україністів. Я попросив присутніх назвати п'ять прізвищ українських літераторів, які дебютували після 1980 року. Вони спромоглися пригадати чотирьох: двох місцевих поетів, які радо відгукуються на запрошення виступити перед учнівською молоддю, а також не забули Юрія Андруховича, який запам'ятався насамперед своєю відмовою від Шевченківської премії (насправді від участі у фіналі на здобуття цієї нагороди) і бойової Оксани Забужко, яка зуміла скандально - на той час - назвати свою легко белетризовану сповідь .
[В.Неборак. А.Г.та інші речі. Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2007 - с.210]
Reply
на тому ж філфаці купа старперів вважають, що все, що було після Франка, не варте уваги.
втім, літніх людей не хочеться засуджувати. а от коли юні сопливі інтелектуали кажуть, що вчитель української мови - це діагноз, тоді вже сумно.
проте ми дещо відхилилися від теми слововживання.
Reply
Вам, мабуть, просто не пощастило з вузом. Суть не в тому, що серед університетських викладачів теж є вузьколобі невігласи, а в їх кількості. Обов'язок займатись науковою роботою все ж таки робить своє - більшість викладачів розуміють необхідність тримати хоча б якийсь рівень. Звичайно, в декотрих університетах, які недавно набули цього статусу викладачі справді не дуже відрізняються від вчителів.
Щодо вчителів, то з одного боку я їм співчуваю, розуміючи, що від випускників радянських чи пострадянських педвузів не можна вимагати багато, але з іншого - це не відміняє факту їх низької компетентності. А найгірше, коли для некомпетентності шукають виправдання, а не шляхи подолання.
Reply
я навчалася на філфаці КНУ ім. Шевченка, ще до виникнення новоявлених університетів.
серед викладачів були й беззаперечні світила, і чиїсь коханки чи діти, і професори чмоні.
повернімося до випадків "успішка - посмішка", "протягом - на протязі", "правильний - вірний" тощо. я впевнена, що головна причина, з якої шкільні вчителі так викладають, - те, що на вступних іспитах до подібних штук будуть прискіпуватися. до речі, не шкільні, вузівські викладачі.
до того ж порадники зі слововживання пишуть люди, як правило, далекі від школи.
низька компетентності шкільних учителів - справді проблема. мені здається, її можна вирішити лише зробивши роботу в школі вигідною. але чим виправдати і як пояснити безпідставний снобізм університетських викладачів, не знаю.
Reply
Reply
Якщо вчитель має аналізувати всі варіанти всіх методичок, вибирати з них найточніший (на його думку) і вказувати його дітям (по дорозі привчаючи брехати, щоб успішно скласти іспити), то на дідька потрібні всі методисти і наукові дослідники? Виходить: вчителю, ти за усяких умов -- крайній. Ми тут понаписуємо, між собою узгодити не зможемо, -- а ти розгрібай. А ми тобі розкажемо, що ти дурний. Бо ти не маєш права судити наших наукових досліджень -- не на те і не там вчився. Твоє діло -- втовкмачити нашу наукову думку у ще дурніші голови. А ми її через рік-другий поміняємо на притилежну -- і знов ти в дурнях, бо не так учив і сам не розвивався.
Reply
Reply
я б краще й не висловила.
Reply
Reply
Leave a comment