Россошерсть та суржикошерсть зневовнених та знемовлених та знеприроднених овечок
ГА? - Я МАЮ ШЕРСТЬ, ЯК СВИНЯ ТА ВОВК? Я МАЮ ВОВНУ - ОТЖЕ Я МАЮ ШЕРСТЬ? Я ДУМАЮ, А УКРАЇНЦІ - НІ? - ГОРЕ МОЄ-Е, ГОРЕ-Е-Е! - ДЕКАРТЕ-Е - ДЕ-Е ТИ? - ДОПОМОЖИ! - DUBITO: МЕ-БЕ-Е-ТО!
...аж ніяково та лячно! Я гадав (хоч - вже отоді знедомленим «переляком пройнявся») - що зрозуміли. Та ба! Гірше: навіть і самі суржикописьменники аж геть знемовились, ба й - знетваринились (навіть і природний статус гідности тварин - покалічили та поампутували). Суцільний россорозчин (вже й чітких та виразних тварин - дастьбі в Україні: знедомашнені та знедомлені - ото дивина та переляк од «Das Unheimliche» ув несамовитість-Niesamowitość - задивлені ув власне страхітливе й дивне диво змосковщення чужою шерстю вже й самі українські овечки: ГА? - кажуть несамовито! - Аж суржикожаско...)! Повна енциклопедія антитваринництва. ( Декарт: українець - не думає, отже - не існує). Ото бездумна, нестямна образа милим тваринятам, саме їхньому образу та подобі - ба й усій Божій Тварі! З доброго дива - подивімося на дивную дивину подиву! Подив - то заодно і сумнів і певність, а сумнів - то думання: Dubito, ergo sum, vel, quod idem est, cogito, ergo sum! Отак й обурене руно рече та реве та кричить (мово-агов!): первісність перцепції! І перцепція білої бороди та волосу Христа, мов шерсті (як у вовка та свині), Христа - російськомовного, вже сучасного « Аткравєнїя» (одкровення саме отакого шерстяного Христа-агнця)! Для мови нашестя й вторгнення чужого, варівкого - суржикожаского - і є отим Гайдеґґерівським знедомлювальним та знеріднювальним та знемовлювальним «Das Unheimliche» (сутнісне й лячне занапащення: бо «мова є домом- огнищем буття»)! Про стадо й тварину (щоби зрозуміти саме людину) - розпочав свої міркування і сам Ніцше (од отого - аж ніцшелячно), а Гайдеґґер отеє, ба й самого Ніцше, опісля дошкульно доміркував (Interpretation of Nietzsche's Second Untimely Meditation)!
А Я ДИКО ДИВЛЮСЯ НА ТВАРИНУ: ОТО ДИВНЕ ДИВО: ВОНА ДИВНО ДУМАЄ! ЗАДИВЛЕНИЙ ув ???
“An animal looks at me. What should I think of this sentence?” [Деріда: «Тварина дивиться на мене. Що маю думати про оце речення?» - "L'Animal que donc je suis (а suivre)" = Je pense, donc je suis: Cogito, ergo sum. (Думаю, отже існую). The Animal That Therefore I Am: "I think, therefore I am". Твариною єси - тож дотворюй та домовлюй Твар, тварний Деррідо! Ти маєш вовну - отже ти маєш шерсть! Ти є вівця - отже ти є вовк! Ви всі - россо-різношерсті, бо мово- різнововности - дастьбі!]
-Jacques Derrida