Вітаю всіх шанувальників В.К. з вчорашнім днем народження Майстра. Хоча я його й пропустила (пам"ятала! чесно. Просто надто багато всього на один день припало), то все-таки презентую давно обіцяний допис про блуди, луки й прогалини українського перекладу "Чорного замку Ольшанського". Відразу поясню, що мається на увазі видання 1984 року, здійснене
(
Read more... )
Переклад «Замку» в тому виданні - того самого Скрипченка. З першої Вашої цитати є тільки оцей шматок: «Такім чынам, складзены мною «алфавіт шыфравальшчыка» набліжаўся да сучаснага беларускага алфавіта», а далі крапка і новий абзац. Інші купюри не перевіряв - як підкажете назви розділів, то можу подивитися. :)
Reply
Щодо купюр, то гляньте, наприклад, на розділ 7 другої частини
РАЗДЗЕЛ VII ПРА ЖЫЦЦЁВУЮ НЕАБХОДНАСЦЬ ГРУНТОЎНАГА ВЫВУЧЭННЯ СТАРАСЛАВЯНСКАЙ ГРАМАТЫКІ І АЛФАВІТА, ПРА БЕЗ ПЯЦІ ХВІЛІН ДАКТАРОЎ НАВУК, ЯКІЯ ТАКСАМА БЫВАЮЦЬ АСЛАМІ, І АДНУ ДАПАМОГУ, ЯКАЯ ПРЫЙШЛА НЕПАПРАЎНА ПОЗНА
на самому початку, коли тільки обговорюється загибель Лопотухи - чи є згадка про Кутузова? Натомість Вітовт, який стукав в московські брами, але не достукався (ліміта!), то це розділ 1 другої частини, десь ближче до її середини. А пропущена "атестація" Клепчі - це розділ 2 тої ж другої частини.
Назвала б і сторінки, але в мене, як самі розумієте, тільки елекронне fb2...
Reply
У першому томі "Христос приземлився в Городні" і ЧЗО, у другому - "Колосся".
Може, то білоруська редакція, з якої робився переклад, була якась порізана? Я читав Короткевича білоруською, але дуже давно, років 25 тому. Не пам'ятю таких подробиць.
Reply
А от яка цитата трапилася з приватного листа Короткевича - саме про український переклад.
Пачалі друкаваць новую маю “псіхалогію з дэтыктывам” пад назвай “Чорны замак Альшанскі”. Першую частку ўжо надрукавалі ў “Маладосці” і - чэрці такія - ( ... )
Reply
Тут він, до речі, і той свій улюблений український історичний роман називає :-)
А. :) Загалом, поділяю. Не так конкретний роман, як взагалі творчість його автора. Зачитувався колись.
Reply
А згадуваний роман (М-и) я теж дуже люблю. Саме з тих міркувань, що й Короткевич - потім були і кращі, і розумніші, але перша любов не забувається. З історичної точки зору він теж цілком витримує найприскіпливішу перевірку, принаймні, "турецька" його частина. Напрочуд точно.
Так якось подумали, що серед українських історичних книжок Короткевича мали б насамперед зацікавити "литовські", себто "Черлене вино" того ж Іваничука і "Сумерк" Опільського. Цей останній я люблю непроминаючою любов"ю і от згадала, що колись обіцяла викласти фрагментик з нього - "Про чудодійні штани".
Reply
Reply
Reply
Quaerens quem devoret (ища, кого б пожрать).
Reply
Reply
Leave a comment