Літо... Зимно...
Після пісні, проспіваній в натовп,
Коли горло від болю саднить,
Не піти від туги.
Де нас двоє легких,
Там навкруги поразкою - наступ
Неминучої самоти.
Після виплеску порції щастя
Так бракує мені самому,
Щоби хтось обійняв,
Щоби визнав, прийняв,
Від негоди сховав в коло п'ясток
Та повірив плечу моєму.
Після слів
(
Read more... )