Tool-being
Узимку я за цілком невинних обставин пролила пиво на праву частину клавіатури свого ноутбука. Як зазвичай це буває, рука сама смикнулась і виплеснула жменю рідини. Ми з Семом швиденько його перевернули і надали першу допомогу: витерли, просушили феном, ще раз витерли і знову просушили. Обійшлося. Усі нервові з’єднання залишися прохідні, і нічого не залипало. Щоправда згодом я спостерегла цікавий ефект: коли змінюється погода, підвищується вологість, падає тиск, абощо, клавіші з правого боку починають, скаржачись, поскрипувати.
Днями я заходила в невеличку книгарню, в якій не було касового апарату, тільки ще не дуже старий, але доволі беззубий ноутбук. У деяких місцях дірки від клавіш було заліплено дешевими пломбами із жуйки та скотчу. Комп’ютер та працівник крамниці шкірилися один до одного щербатими посмішками.
Днями я заходила в невеличку книгарню, в якій не було касового апарату, тільки ще не дуже старий, але доволі беззубий ноутбук. У деяких місцях дірки від клавіш було заліплено дешевими пломбами із жуйки та скотчу. Комп’ютер та працівник крамниці шкірилися один до одного щербатими посмішками.