примус до письма
зараз - це писане слово. зараз позначає мить теперішнього в часовому потоці, якому слугує аналогією письмо і на який письмо наче ззовні накидає свої словесні пута. часовий потік є і родителем письма. родитель має три іпостасі: тихе і затишне лоно, породілля в корчах і батько-закон. часовий потік - це не плутана фігура Трійці, що є радше не таїною, а плетивом, де всі петлі видимі, але від цього ділу не зарадиш. часовий потік - і батько собі і син, і вітер, що несе сам себе. та часовий потік - це покруч, що виношує в своїх сокровенних нутрощах плід, тканини якого починають обмирати, як тільки плід виходить на світ. слова також є таким мертвим осадом. він ніяк остаточно не осяде, тим паче що постачання не припиниться ніколи, принаймні доти, доки "ніколи" матиме сенс. осад задає структуру, плинну і відтворювану, зміщену і повторювану за різного масштабування та роздільної здатності. згустки осаду - це історії, письмо - спадок часовості, автор - дарунок письма, час - це примус.