Все буде добре.
Брат сьогодні зовсім інший. Добрий, нормальний, брат...
В мене вперше в житті був нервовий зрив. До сих пір болить бошка. Добре, що зустріла Олену як йшла за історією. Хоч вибалакалась. Їй завжди можна розказати все. І вона завжди вислухає, які б проблеми в неї не були (все ж таки вона хороша. щоб там всі не казали).
Сходили на Штуки, і в мене почалася депресія від того, яке там все неймовірне, які там ходять люди і як там все ДОРОГО((. Але це екслюзив із цим нічого не поробиш. Зате взяла декілька візиток хендмейдерів, з якими можна торгуватися)
Мені дуже сподобались теми робіт - Ренесанс, Ван Гог, стимпанк, пінап, Аліса в країні чудес, трохи ванільки, паризьки мотиви....і все дуже дуже креативно... і там таки є кліпси))
Подивилася "Амелі".... Неймовірний фільм. Тут не треба розповідати - треба дивитися....Шедевр...
Роблю хімію. Розумію що щось зі мною коїться. Що я вже не така як колись. Навіть мама каже що я дуже хороша стала. А в мене просто анабіоз.
Як брат сказав "запухша, заридана, закидана бумагами, бліда наче смерть, ще й голова болить".
А що робити? Єдине, що мене б зараз врятувало - поїздка за кордон...чи можна і не за кордон, а у Львів наприклад....я не можу без мандрів. Коли я в незнайомому місті і не знаю, яке диво чекає на мене в наступну мить - я щаслива. Ти забуваєш про життя тут, про всі свої проблеми, трагедії, неров’язані питання... Ти в казці, як та ж Аліса в Задзеркаллі. Ніколи не забуду, як ходила вечірнім Парижем. Саме тоді я відчула це.
В мене вперше в житті був нервовий зрив. До сих пір болить бошка. Добре, що зустріла Олену як йшла за історією. Хоч вибалакалась. Їй завжди можна розказати все. І вона завжди вислухає, які б проблеми в неї не були (все ж таки вона хороша. щоб там всі не казали).
Сходили на Штуки, і в мене почалася депресія від того, яке там все неймовірне, які там ходять люди і як там все ДОРОГО((. Але це екслюзив із цим нічого не поробиш. Зате взяла декілька візиток хендмейдерів, з якими можна торгуватися)
Мені дуже сподобались теми робіт - Ренесанс, Ван Гог, стимпанк, пінап, Аліса в країні чудес, трохи ванільки, паризьки мотиви....і все дуже дуже креативно... і там таки є кліпси))
Подивилася "Амелі".... Неймовірний фільм. Тут не треба розповідати - треба дивитися....Шедевр...
Роблю хімію. Розумію що щось зі мною коїться. Що я вже не така як колись. Навіть мама каже що я дуже хороша стала. А в мене просто анабіоз.
Як брат сказав "запухша, заридана, закидана бумагами, бліда наче смерть, ще й голова болить".
А що робити? Єдине, що мене б зараз врятувало - поїздка за кордон...чи можна і не за кордон, а у Львів наприклад....я не можу без мандрів. Коли я в незнайомому місті і не знаю, яке диво чекає на мене в наступну мить - я щаслива. Ти забуваєш про життя тут, про всі свої проблеми, трагедії, неров’язані питання... Ти в казці, як та ж Аліса в Задзеркаллі. Ніколи не забуду, як ходила вечірнім Парижем. Саме тоді я відчула це.