Apr 06, 2011 17:38
Так у світі повелося:
я люблю її волосся,
я люблю тонкі вуста,
Та невдовзі прийде осінь,
ми усі розбіжемося
по русифікованих містах...
Лиш вона, лиш вона
сидітеме сумна,
буде пити - не п’яніти
від дешевого вина.
Моя дівчинко печальна,
моя доле золота,
я продовжую кричати,
ніч безмежна і пуста...
***
Зненацька збагнули, що скоро кінець.
І почалися нерви.
Всі починають інтенсивно готуватися, без сну та відпочинку. Всіх напрягають. Максим вже не президент. Школу повісили на інших. І від цього легшає на душі.
Засинаю - бачу Львів. Потім бачу Брюгге. Потім вспливає ЗНО і я з переляку не можу заснути пів-ночі.
Сьогодні грають Барса та Шахтар. За Шахтар вболівати не буду ні в якому разі. Хай мене називають зрадницею, та я не вважаю збірну Бразилії за український клуб.
Дописую хімію, потім попишу біологію. Наче на завтра не треба нічого робити. Але футбол святе, і знов не висплюсь ;)
Тому до побачення, гудбай, адьос, о ревуар, ауфідерзеен.
Голова болить.
школа,
капец,
провал,
Барса,
музика,
сон,
футбол,
подорож,
клас