Мандруючи Чехією: Кутна Гора (KutnáHora)-Карлштейн (Karlštejn)-Пльзень (Plzeň)-Пршибрам (Příbram)
Я не знаю статистики відвідувачів туристів міст Чехії, але майже на 100 % впевнений, що невелике містечко Кутна Гора (Kutná Hora), що розташоване в Центральній Богемії за 60 км на схід від Праги займає за цим показником друге місце, поступаючись при цьому лише столиці (Карлові Варі не будемо приймати до уваги, бо вони швидше лікувальні ніж туристичні).
І все завдяки наявності у Кутній Горі одного місця - т.зв. Костніци (чес. Kostnice v Sedlci; нім. Sedletz-Beinhaus), яку відвідує понад 200 000 туристів.
Костніца - це каплиця-осуарій, що розміщена під цвинтарною церквою Всіх Святих (чес. Hřbitovní kostel Všech Svatých), а та, в свою чергу, знаходиться в периферійному районі Кутни Гори - Сєдліцах.
Можливо нічого дивного в тому, що в підвальному приміщенні зберігаються кості померлих і немає, але кості ці не просто там зберігаються, а використовуються як декор: ними прикрашені стіни, арки, склепіння. З кісток зроблені і предмети інтер'єру - люстри, хрести.
Побачене тут викликає різні відчуття у відвідувачів: від захоплення до повного несприйняття (хоч і їдуть спеціально для того, щоб ті кості роздивитися), але точно не залишає байдужим.
Хоч кутнагорський осуарій був створений не так давно - у 19 ст., пояснення його виникнення слід шукати в середньовіччі. У 1278 році Генріх, настоятель цистерціанського монастиря в Сєдліцах, був відправлений на Святу землю королем Богемії Отакаром II. Звідти він повернувся з невеликою кількістю землі, яку зняв з Голготи, і посипав нею абатський цвинтар.
Звістка про цей благочестивий вчинок незабаром поширилася, і цвинтар у Сєдліцах став бажаним місцем поховання у всій Богемії. Близько 1400 року в центрі цвинтаря було збудовано готичну церкву зі склепінчастим верхнім рівнем і нижньою каплицею, яка використовувалася як осуарій для братських могил, розкопаних під час будівництва, або просто планувалась для знесення, щоб звільнити місце для нових поховань. А місця для поховань на популярному цвинтарі явно бракувало.
Після 1511 року завдання ексгумувати скелети та складати їх кістки в каплиці було покладено на напівсліпого ченця ордену. Кажуть цей чернець перший розібрав завали кісток і черепів і побудував із них 6 пірамід. А вже у 1870 році різьбяр по дереву Франтішек Рінт за наказом родини місцевих дідичів родини Шварценбергів (які вирізнялися великою, але дуже дивною любов'ю до прекрасного) креативно «привів в порядок купи кісток». Те що ми можемо бачити тепер і є якраз результатом цієї діяльності, яка сумнівна з морального погляду, хоча з художнього й виглядає дуже оригінально.
Так в костніці можна побачити величезну люстру з кісток, яка звисає з центру нави з гірляндами черепів , що драпірують склепіння. Якщо добре придивитися, помітно, як люстру до стелі прикріпили щелепами.
Люстра ця знаходиться поміж чотирьох пірамідок з черепів, яку увінчують чотири ангели з сурмами.
Один із ангелів, як це часто буває, є рудим.
Це, наскільки я зрозумів ангели Апокаліпису, які свідчать нам, що смерть уже біля порогу, що День гніву близько й людям потрібно бути підготовленими для зустрічі з вічністю.
Це я з моральної точки можу зрозуміти і таким духовним розумінням наповнені інші осуарії, про які я розповідав раніше -
https://taras-palkov.livejournal.com/1933.html
https://taras-palkov.livejournal.com/32156.html
https://taras-palkov.livejournal.com/51948.html
Але ж нічим іншим, як людським марнославством не можна пояснити, що з людських кісток складений родинний герб Шварценбергів.
Більше того, він може в даному контексті трактуватися неоднозначно…
У цьому ж районі варто також відвідати готично-бароково церкву Внебовзяття Пресвятої Діви Марії та Івана Хрестителя.
У цьому храмі в кількох барокових вівтарях з мощами цікаві й дуже реалістичні скульптури ченців й черниць.
Одяг монахів - білий, такий який був у цистерціанців.
Це пояснюється тим фактом, що церква Внебовзяття Пресвятої Діви Марії та Івана Хрестителя була побудована на місці старішої церкви, яка бала частиною цистерціанського абатства - найстарішого цистерціанського абатства в Чехії, заснованого ще у 1142 році.
Абатство було спалено гуситами в 1421 році, а церква стала руїною на наступні два століття, поки ії заново не відновили і не освятили в 1708 р.
Крім Костніци гості з Чеської Республіки та зарубіжжя їздять в Кутну Гору помилуватися ще однієї видатною пам'яткою - церквою св. Варвари, що є другим за величиною готичним храм країни і одним з кращих храмів у світі, що збудований в стилі ажурної готики. З 1995 року ця церква перебуває під захистом ЮНЕСКО.
Поруч з костелом св. Варвари - величезна споруда Єзуїтської колегії.
До костелу веде дорога, прикрашена бароковими скульптурами. Подібними до тих, що на Карловому мосту у Празі.
Від дороги з скульптурами добре видно костел Святого Якова Старшого. Це теж готична церква.
Щоб побудувати такий величний храм, як костел св. Варвари, потрібні були величезні кошти. І вони у кутногорців знайшлися. У середні віки в Кутній Горі знайшли родовища срібла, і відтоді місто розвивалося з великою швидкістю, так що до початку гуситських воєн у 1419 році Кутна Гура була другою за значимістю містом у Чехії після Праги, ставши улюбленою резиденцією кількох богемських королів. Тут навіть знаходилося монетне подвір'я, де займалися карбуванням монет.
Дзвіниця Єзуїтської колегії.
Всередині храму можна побачити незвичну для храмів скульптуру гірняка. Такі саме працювали на срібних рудниках. В одній руці шахтаря - свічка, в іншій - кірка.
Всередині храму також збереглись цікаві сецесійні вітражі. Як я не старвся, але їх автора, я, на жаль, так і не знайшов :-(((
На цьому вітражі в центрі зображені св. Анна з Богородицею і св. Йосип з Ісусиком, по боках від них - імператор Карл IV (ліворуч), св. Іван Богослов (праворуч). Нижче зліва-направо: св. Алоїз Гонзага, св. Моніка, св. Франциск і знову св. Йосип. Усі на фоні кутногурської церкви св. Варвари.
Різдво Ісуса Христа.
Вітраж із зображенням імператора Австро-Угорщини Франца Йосипа I.
Вифлеємська зірка і поклоніння трьох королів.
Ще одна цікава пам’ятка, яка за стилем тотожна храму св. Варвари - кам'яний фонтан, що знаходиться на деякому віддаленні від міського центру, на площі Рейсковій (Rejsek Square). Ця унікальна визначна пам'ятка з більш ніж 500-річною історією дивує як габаритами, так і зовнішнім виглядом. Але це не зовсім фонтан, а резервуар, який використовували для збирання та зберігання питної води. Він був необхідний, оскільки у місті відчувався брак води - її потрібно було дуже багато для виробництва срібла.
Вода в колодязі-фонтані була завжди, вона надходила туди водопроводом з віддаленого струмка. Цікаво, також, що водопровід цей був виготовлений з дерев'яних труб, які прослужили до початку ХХ століття! І ще - спочатку висота фонтану становила 4 метри, на його стінах були скульптури святих. А ще був дах, адже питна вода мала залишатися чистою.
А тепер ненадовго перенесімося в Карлштейн (Karlštejn; він же Карлув Тин), що за 28 км на південний захід від Праги, де знаходиться готичний замок імператора Священної Римської імперії Карла IV.
Замок цей займає серед чеських замків абсолютно виняткове становище. Він виник не як центр управління маєтком або королівською резиденцією, а був призначений для зберігання реліквій, включаючи імператорські коронаційні регалії.
Готичний замок ще й, маже повністю всередині, але для фото там мало що цікавого й королівських регалій там вже не побачиш.
Інша справа вид зовні. Тут замок виглядає дуже мальовничо, розташовуючись на крутій 72-метровій вапняковій скелі над річкою Бероунка. Фото з вікіпедії.
Цікаво, що замок в Карлштейні створювався за глибоко продуманим планом, кожна його частина мала свій сенс і призначення, а комплекс в цілому повинен був символізувати основи державної влади, всією своєю композицією виражаючи сенс і призначення цієї влади. Цьому підпорядкований план всього комплексу. Ступінчаста схема композиції замку виходила з символізму Святої гори в Єрусалимі. Згідно з середньовічною космографією, Єрусалим вважався точним центром світу. Сходження на Карлштейн було задумане як земне паломництво до віддаленої вершини, і повинно було служити символічною заміною святої палестинської вершини. Дорога вела паломників, включаючи імператора до символів вічного порятунку у декілька етапів, через окремі святині, зв'язані між собою. Перші з них, були поміщені в імператорському палаці, наступні - в так званій капелі Маріанській, а найзначніші знаходилися у Великій башті. Саме тут були поміщені імператорські коронаційні регалії, мощі всіх святих і інші реліквії, надбання Карла IV. Таким чином замок був важливим центром середньовічної Римської імперії.
Всередині замку я був, але не можу сказати, що там дуже цікава експозиція. Інша справа - музей з різними пряниками по дорозі до твердині).
А тепер про мій останній день перебування в Чеській республіці. Він виявився особливо бурхливим. Як я вже писав в минулому пості, я був ще в 2014 році недосвідченим мандрівником і, як наслідок, я замість запланованого мною Пшібрама заїхав в… Пльзень (чеськ. Plzeň)! Справа в тому, що квиток на поїзд був не прямий, а з пересадкою. Тому я замість того, щоб висісти в Жебраку, заїхав аж до кінцевої зупинки, яка була в Пльзені. Але може це вийшло й надобре, бо бо саме тут продукують чи не найкраще пиво у світі Pilsner Urquell! А дорога в центр пролягає чи не майже через сам пивзавод.
Знаменита брама пивзаводу.
Сам завод можна відвідати в складі екскурсії, я ж задовольнився лише дегустацією найкращого і при тому найсвіжісінського пива в світі в заводській пивниці. Одне пиво там + одне пиво в центрі :-)
Назва всесвітньовідоме пиво Pilsner Urquell перекладається як «Пльзенське Першоджерело».
А далі пішов розглядати пам’ятки міста, яких тут немало. Насамперед це найвищий у Чехії, готичний собор Св. Бартоломія. На жаль, всередині не пускали, тому я задовольнився оглядом собору лише зовні.
Початок будівництва костелу пов'язують із закладкою міста "Новий Пльзень" Вацлавом II в 1295. Практично з самого заснування собору, в 1322 чеським королем Іоанном (Яном) Люксембурзьким він був переданий під духовне управління Тевтонському ордену, яке тривало більше двох століть, до 1546 року.
Башта собору заввишки 102,26 м , під час свого створення була другою найвищою спорудою, і досі вона робить собор Святого Бартоломія найвищою релігійною спорудою Богемії .
Одна зі святинь собору та об'єкт паломництва - статуя Пльзенської Діви Марії. Зовні собору також можна побачити цікаві мистецькі речі, як от це Розп'яття. Можливо, я і помиляюся, але, як на мене, бароково скульптура в Чехії краща ніж на Піренейському півострові.
Оточує храм ринкова площа з чудовими середньовічними кам’яницями.
Серед будинків, що обрамляють чудову площу Республіки, помітно вирізняється будівля ратуші XVI століття, побудована в дусі італійського ренесансу і яка стала першим будинком подібного типу в місті. Ратуша зі смаком оформлена неоренесансним розписом у техніці сграфіто початку XX ст.
Роковово-сецесійне оформлення фасаду однієї з кам'яниць на Ринку.
Ще одна видатна пам’ятка Пльзня - споруда Великої синагоги ( чеш. Velká synagoga. Це друга за величиною в Європі після Будапештської і третя у світі, що може вміщати більше двох тисяч парафіян .
Синагога була збудована за проектом віденського архітектора Флайшера, місцевим архітектором Емануелем Клотцом у романсько - мавританському стилі з елементами готики.
Біма.
Орнаментальні вітражі.
Якби я подорожував тепер, то можливо залишився в Пльзені надовше, дочекався, коли відчинять костел св. Варфоломія й рушив би потім назад до Праги, але раніше я був більш амбітним і не змирився з тим, що я не попав в Пшибрам, назву якого я тепер навіть мусів пригадувати, щоб написати цей пост). Тому я повернувся у Жебрак, там пересів у якись поїзд-непоїзд - такий собі локомотив з одним єдиним вагоном і заїхав в це невеличке й маловідоме пересічному туристу містечко.
Отже, Пршибрам (Příbram). Моя мета паломницький монастирський комплекс на Святій Горі. Також це зразковий приклад архітектури раннього бароко. Фото з вікіпедії.
Я приїхав в Пршибрам перед шостою вечера і тому буквально біг дорогою, щоб встигнути до монастиря поки його не закрили. Шкода було стількох зусиль, щоб врешті все закінчилось фіаско.
На ходу фотографую якісь стави мало не в центрі міста, сам центр з костелом святого Якова (Якуба) і цікавим фонтаном перед ним і «мчу» сходами уверх до Святої Гори.
Цікаво, що хоч Прібрам і мале містечко, але гірничовидобувному регіоні. І тут діяла Гірнича Академія, у якій навчалися в 1899-1912 роках українці, і навіть мали тут товариство «Ватра». У 1920 pp. це були колишні вояки української армій з таборів інтернованих у Чехословаччині.
Костел св. Якуба.
На гору з міста ведуть круті сходи, подібні як в аналогічному Богородичному санктуарію у Болоньї. Сходи на фото - з правого (північного) боку.
Фото з вікіпедії.
Коли прибіг, монастирська брама уже були зачинена, але я не здався. Довго стукав, аж поки не відкрили. І зовсім не якийсь там чернець із довгою сивою бородою, а зовсім молода дівична. Якось її переконав і вона ненадовго пустила мене всередину. Часу особливо фотографувати не було. Тому далі будуть фото з вікіпедії і сайту монастиря. До того ж, хоч я й потрапив всредину, проте основний об'єкт паломництва - дерев'яна скульптура Богоматері з Немовлям кудись із монастиря зникла. Здається на реставрацію.
Чудодійна статуета Діви Марії, звично, знаходиться в цьому дорогоцінному срібному головному вівтарі, який будували аж понад 100 років - з 1684 по 1775 рр (арх. Й. Коглер) .
Дуже багате ліпне оздоблення склепіння та стін храму роботи С. Черегетті 1665 р.
Ці два фото були мої, а далі фото Мирослава Зеленки з монастирського сайту (https://svata-hora.cz/)
Комплекс Святої Гори складається з прямокутного комплексу 80×72 м . Посередині комплексу розташовується паломницька церква, в кутах монастиря - чотири бокові каплиці. Північе крило утворює колишню єзуїтську резиденцію.
За рік після мого приїзду, монастирський комплекс рестарували і фасад набув трохи іншого забарвлення.
