Путівник паломницькими місцями Італії
Італія - країна не лише мистецьких й архітектурних скарбів, але також і багатьох святих і паломницьких місць. Не раз я писав про ці locus sanctus на сторінках свого журналу і на сьогоднішній день таких розповідей уже назбиралось чимало. Сьогодні об'єднаю їх в одну добірку, а ще додам чотири локації, про які я раніше не писав, але вони з паломницької точки зору є дуже важливими. І перша із них - Венеція (Venezia), яка за кількістю християнських святинь є другим містом в Італії після Риму.
Насамперед, "Найяскравіша" чи "Найсвітліша" (так колись називали Венеційську республіку) славиться тим, що у її величному соборі знаходяться мощі апостола Марка, якому і приурочено цей храм. У інших венеційських храмах зберігаються мощі ще десятків, якщо не сотень, різних святих, із яких найвідомішими є мощі святого пророка Захарії, патріарха Олександрійського, святителя Атанасія, святого мученика Теодора Тирона, преподобного Павла Фівейського, святої мучениці Луції та інших.
Венеція така прекрасна, що фото місцевих мощей і реліквій я у цьому пості показувати не буду. Натомість покажу вам з десяток фото із самого міста.
Тільки от загального фото собору святого Марка у мене немає. Бо приїздив у Венецію я тоді коли була ще ніч, або собор був в риштуваннях, або сонце було навпроти... Тому наступне фото з вікіпедії.
Зате фото окремих декортавних елементів собору, як от, наприклад, цього центрального тимпану із візантійському конями зверху на балконі, у мене є.
Розташована неподалік Венеції Падуя (Padova), теж дуже гарне місто, варто лише згадати про фрески великого Джотто в падуанській капелі Скровеньї, щоб зрозуміти які мистецькі й архітектурні шедеври тут можна побачити. Місцева базиліка Святого Антонія теж мистецький й архітектурний шедевр, але для паломника головне, що саме тут зберігаються мощі одного з найулюбленіших католицьких святих Антонія Падуанського. Хто не знає фігури монаха в коричневій рясі з Дитятком Ісусом на одній руці і квіткою лілії, символом перемоги над гріхом, в іншій?..
Фото святого Антонія з Дитятком із мого посту присвяченого іспанській релігійній скульптурі. https://taras-palkov.livejournal.com/82036.html
Два фото базиліки св. Антонія з мережі
Щороку це місце відвідує понад 6 мільйонів паломників.
Цікава історія мощей св. Антонія з Падуї. Святий помер у 1231 році, за заповітом його поховали біля церкви Пресвятої Богородиці, де мощі Антонія перебували з 1231 по 1261 рік. Потім було вирішено перенести реліквії до нової базиліки до Падуї. Саме в цей час до Падуї прибув святий Бонавентура, який на той час займав посаду генералу Ордену францисканців, і він разом із братами вирішили відкрити гріб, щоб подивитись, у якому стані перебувають мощі і несподівано було виявлено, що хоч від тіла залишився лише скелет, але язик збергіся повністю - був природного кольору, мов у живого. Це було сприйнято, як Божественне підтвердження автентичності проповіді Антонія. Повторна ж ексгумації останків у 1981 році виявила, що не лише язик, але й горло та голосові зв'язки св. Антонія (тобто увсесь голосовий апарат) не зазнав тління.
В іншому храмі Падуї базиліці св. Юстини зберігаються мощі святого євангеліста Луки.
Невеличке містечко Лорето (Loreto), що розташоване у регіоні Марке відоме своїм унікальним санкутарієм Святого Дому. Унікальність санктуарію полягає в том, що саме тут, згідно зі старовинним переданням, що підтверджене історико-археологічними дослідженнями, знаходиться назаретський дім, у якому тривало земне життя Діви Марії. Той самий дім, у якому Непорочна була зачата, виховувалась і в якому почула слова архангела Гавриїла про те, що Вона народить Сина, котрого назве Ісус, і з вірою ці слова прийняла.
Коли Діва Марія закінчила свій земний шлях, її простий кам'яний будинок, розмірами 9 на 4 метри, апостоли дбайливо зберігали, перетворивши на церкву. Через три століття, у IV столітті, рівноапостольна цариця Олена наказала спорудити над житлом Божої Матері базиліку.
Майже 13 сторіч Бог зберігав святий дім, але наприкінці XIII століття на Святу Землю напали сарацини. У 1291 р. дім з Назарету був вивезений хрестоносцями з Палестини в Далмацію (Хорватія), а 10 грудня 1294 був перевезений до Лорето. У 1469 році в Лорето було споруджено величезну базиліку Божої Матері спеціально для розміщення всередині неї будинку Пресвятої Богородиці або як говорять італійці La Santa Casa.
Нині Святий Дім знаходитьсь всередині виконаного із мармуру величного ренесансового саркофагу, що прикрашений скульптурами пророків та сценами з життя Пресвятої Богородиці, а той в свою чергу розташований по самому центру базиліки.
La Santa Casa складається із трьох стін по 3 метри заввишки. Східна стіна, де знаходиться вівтар, була відкрита у бік гроту, що залишився у Назареті.
За вівтарем святого дому височить статуя Богоматері Лоретанської (однієї з так званих "Чорних Богородиць").
Біля неї траплялися численні випадки зцілень.
Від 1531 року щосуботи вірні молилися на цьому місці літанію, звертаючись до Марії. Саме тут ця молитва набула остаточної форми, звідси почала поширюватись у всій Церкві й власне від назви міста Лорето за літанією закріпилось означення - Лоретанська. 1587 року папа Сикст V надав привілей індульгенції (відпусту) тим, хто читає Лоретанську літанію.
Не один раз, а п’ять разів будинок досліджували на його нинішньому місці, а також його фундамент у Святій Землі, у 1292, 1296, 1524, 1871 та дещо між 1913 і 1922 роками. Результати підтвердили, що:
А) Колись у Назареті був будинок, який шанували як Дім Марії. Багато паломників описували його в листах і щоденниках аж до 1291 року. Після цього більше згадується тільки грот, який був частиною будинку.
Б) Розміри будинку в Лорето збігалися з розмірами фундаменту в Назареті.
C) Стиль, цегла та розчин будинку в Лорето не італійські, а палестинські.
D) Будинок стоїть без фундаменту на землі, яка раніше була частиною дороги загального користування, а також частиною канави та поля поруч із дорогою - не місце, де люди будували б будівлю.
Д) Незліченні чудеса відбувалися в цьому маленькому будиночку, підтверджуючи його духовну силу.
Південніше за Лорето, але у тій же східній, "адріатичній" частині Італії, в регіоні Абруццо розміщується ще одне невеличке містечко - Ланчано (Lanciano). У VIII ст. в Лорето маленькому храмі, присвяченому святим Лонгину та Доміціану сталося чудо, яке до сих не може пояснити наука. Храмом тоді опікувалася невелика група ченців східного обряду з Василіанського чину. За легендами і записами, один священник засумнівався в реальній присутності Ісуса в Євхаристії. Сумніви, які мучили його душу вже деякий час, стали нестерпними. Він благав Бога зарадити його невірству. Але сумніви, з яких він нікому з братів не звірявся, вривалися навіть у його молитви. От і зараз, під час Літургії, вони роз’ятрювали серце: “Чи Ісус справді присутній в Євхаристії? А може гостія і вино - це лише символи, за якими нічого не криється?” Раптом він замовк і завмер, вражений побаченим: гостія перемінилась на Тіло, а вино у чаші стало Кров’ю. По його щоках рясно текли сльози щастя: Бог його почув! - Гляньте, яке чудо сталося! - тремтячим голосом звернувся він до присутніх. - Христос посеред нас!
Кілька днів по тому монахи-василіяни занепокоєно вдивлялися у явлене Євхаристійне Тіло. Сумнівів не було: воно зсихається і скручується, втрачаючи округлу форму гостії. Ще день-два і зміни стануть незворотними. Майбутні прочани не зможуть навіть уявити собі, як ця реліквія виглядала спочатку. Поміркувавши, ченці вирішили: хоча вони й не можуть вплинути на природні процеси, які відбуваються з Тілом, але в їхніх силах запобігти Його скручуванню і тим самим зберегти у первісній формі для наступних поколінь. Задля цього монахи взяли 12 цвяшків і по колу міцно причепили Тіло Господнє до цупкого матеріалу, вкритого дорогим сукном. Хоча з часом всередині явленого Тіла утворилась дірка, проте Воно зберегло і форму, і розмір гостії, з якої постало. А що сталося з Кров’ю? Вона згорнулась, утворивши п’ять різних грудочок.
Нині реліквія Господнього Тіла зберігається у вишуканій срібній монстранції, виготовленій неаполітанським майстром на початку XVIII ст. Натомість грудки Крові перебувають у келиху XVIIст. з гірського кришталю.
Тоді як інші євхаристійні чуда складно визначити однозначно, це - унікальне. Євхаристійні чуда часто важко побачити здалеку, а самі їхні сліди - це зазвичай темні плями крові на пергаменті або літургійних шатах. У разі євхаристичного чуда з Ланчано гостія має округлу форму і за розміром схожа на велику гостію, яку використовують на Святій Месі. Вона пласка, хоча вважається, що колись мала форму серця. Дехто припускає, що гостія в певний момент сплюснулася, щоб поміститися в релікварій. По краях розташовані численні отвори, ймовірно, від цвяхів, за допомогою яких її натягували для демонстрації.
За весь час існування цієї євхаристійної реліквії її неодноразово оглядали та навіть зважували. Згадки про це збереглись у хроніках тих далеких віків. Проте найінформативніші дослідження відбулися у ХХ столітті. 1970 року архієпископ Пацифіко Ператоні запропонував провести наукові дослідження реліквії й після кількох місяців досліджень, науковці повідомили результати. Вчені стверджували, що фрагмент Тіла є зрізом людського серця, на якому можна розрізнити лівий і правий шлуночок. Тіло і Кров мають групу крові АВ. Це та ж група крові, яка знайдена на Туринській Плащаниці. В Крові виявлено протеїни та типові елементи в такій кількості та вигляді, в яких вони містяться у зразках лише свіжої крові. Незрозумілим є факт чудової консервації реліквії, яка стільки століть перебувала під дією нищівних атмосферних та біологічних чинників, адже вчені не виявили жодних слідів муміфікуючих речовин, які застосовувались з подібною метою у різні часи. Остерігаючись звинувачень у підробці результатів досліджень, професор Лінолі звернувся до ООН. У 1976 її представники-лікарі провели незалежні дослідження, які ще раз підтвердили правдивість результатів італійських лікарів-католиків.
А тепер коротко з посиланнями про описані вже мною раніше місце. І, зрозуміло, почну з Риму і Ватикану.
РИМ і ВАТИКАН. Українські місця Вічного міста 1
https://taras-palkov.livejournal.com/84660.html
Значна частина посту присвячена українському собору св. Софії в Римі з його чудовим мозаїкам.
РИМ і ВАТИКАН. Українські місця Вічного міста 2
https://taras-palkov.livejournal.com/84955.html
В другому пості про Рим і Ватикан ви також можете детально ознайомитися з місцем похованням у базиліці св. Петра українського святого Йосафата Кунцевича, а також оглянути фото з Богослужінь присвячених 400-літтю мученицької смерті цього святого.
Крім Євхаристійного чуда в Ланчано, ще одне дуже відомим італійським євхаристійним чудом є Больсенське (1263 р). Нині больсенська Гостія зберігається в Орв'єто в величному соборі цього міста, який спеціально був споруджений в ознаменування цієї події (https://taras-palkov.livejournal.com/39786.html)
Сам Тома Аквінський був безпосереднім свідком Больсенського дива й пізніше за дорученням Папи склав чин Меси і Літургії Годин для святкування Corpus Domini.
Собор в Орвєто - один з найгарніших в Італії. Із багатьох його високомистецьких речей на особливо увагу заслуговують рельєфи фасаду виконані за проектом Лоренцо Маетані
та фрески інтер'єру на тему приходу Антихриста й Страшного суду авторства одгого з найвидатніших майстрів епохи Відродження Луки Синйореллі (1490-1504 рр).
Авторові цього посту також пощастило оглянути в розгорунутому стані Туринську плащиницю (зазвичай вона складена і зберігається у спеціальному герметичному саркофазі, наповненому інертним газом, а сам саркофаг стоїть за куленепробивним склом) під час т.зв. Великого паломництва, яке трапляється не частіше ніж один раз на 10 років - https://taras-palkov.livejournal.com/7996.html
Велике паломництво було поєднане зі святкуванням в Турині 200-річчя від дня народження великого католицького святого, засновника ордену салезіян - Джованні (Івана) Боско (1815-1888 р.).
В туринській церкві церква Богоматері Марії Помічниці християн (Chiesa di Maria SS. Ausiliatrice) - головному й першому осідку оо. Салезіян можна було помолитися на гробах засновника ордену Івана Боско; засновниці жіночого відгалуження ордену (Дочок Марії Помічниці християн) - Марії Мадзарелло й одного з найкращих учнів Івана Боско - св. Домініка Савіо, який помер у 15 річному віці. Поруч з пам’ятником Домініка люди приносять і вивішують кольорові стрічки та фото немовлят в знак вдячності за його опікунство над вагітними і малими дітьми.
Українське слово "мощі", походить від стослов'янського "мощь", тобто означає силу - силу зцілювати, силу боротьби з демонами і т.д. Вже в раній церкві почитали мощі святих. Так св. Амвросій Медіоланський (колишня назва Мілану) розпорядився ексгумувати тіла місцевих мучеників святих мучених Гервасія й Протасія й укласти їх останки в медіоланську базиліку. Цікаво також відзначити що, після кончини св. Амвросія його поховали разом з свв. Гервасієм і Протасієм в тому ж соборі.
Про церкви Мілану можна прочитати тут - https://taras-palkov.livejournal.com/779.html
Мощі ж видатного Вчителя Церкви і безпосереднього учня св. Амвросія - св. Августина Гіппонського знаходяться в базиліці св. Петра в Золотому небі у Павії - містечку, що розташоване неподалік Мілану.
https://taras-palkov.livejournal.com/2755.html
Найулюбленішому українському святому Миколая, мощі якого знаходяться в італійському місті Барі, я присвятив аж три пости
https://taras-palkov.livejournal.com/9774.html Барі (Bari). Святий Миколай. Частина 1
Барі (Bari). Святий Миколай. Частина 2
https://taras-palkov.livejournal.com/10143.html
https://taras-palkov.livejournal.com/17805.html Скарби Апулії - 1. Галатіна - Барі - Каноза ді Пулья - Барлетта - Трані
Одним із чудес св. Миколая після смерті є виділення мощами так званої святої манни (як її називають італійці - Santa Manna), чи, більш звично для нас, миро. Натомість чудо покровителя Неаполя, єпископа Беневентського, обезголовленого 19 вересня 305 р. в Поццуолі і канонізованого дуже швидко після смерті у 311 р. святого Януарія, пов'язане з його кров'ю. Тричі на рік застигла кров св. Януарія, що міститься у двох скляні ампулах в мі сцевому соборі декілька разів у рік переходить у рідкий стан й іноді навіть закипає... Детальніше про цю подію можна прочитати тут - https://taras-palkov.livejournal.com/30582.html
Також в Неаполі в храмі Джезу Нуово зберігаються мощі одного з найулюбленіших неаполітанських святих - лікаря Джузеппе Москаті. Після смерті доктора в 1927 році були зафіксовані численні випадки зцілення після відвідин його поховання.
https://taras-palkov.livejournal.com/52508.html
Костьєра Амальфітана, чи узбережжя Амальфі в південноіталійському регіоні Кампанія й одним з найзахоплюючих місць не лише Італії, але й усієї Європи. Узбережжя Амальфі включає в себе 16 населених пунктів, що відносяться до провінції Салерно. Розташовані на узбережжі прекрасні старовинні храми і розкішні вілли, безліч пам'ятників архітектури і історії стали причиною включення цього благодатного краю в зону, що охороняється ЮНЕСКО. Центром цього узбережжя є місто Амальфі в місцевому соборі якого зберігаються мощі святого апостола Андрія.
https://taras-palkov.livejournal.com/15746.html
Ще одним відомим паломницьким місце не лише Кампанії чи Італії, а й усієї Європи, як не дивно, є Помпеї. Так, так сюди їдуть не лише подивитися на руїни давнього міста (https://taras-palkov.livejournal.com/23914.html), але і відвідати місцевий Санктуарій присвячений чудотворному образу Пресвятої Діви Марії Святої Вервиці з Помпеїв. Щорічно більше 4 мільйонів людей відвідують це святилище.
https://taras-palkov.livejournal.com/29667.
В цьому ж пості розповідається про містечко Пагані, Паґані (Pagani), де в місцевому соборі знаходиться поховання засновника Згромадження Найсвятішого Ізбавителя, інакше Редемптористів (від лат. redemptor - відкупитель) - Єпископа і Вчителя Церкви святого Альфонсом Ліґуорі.
Українська гілка редемптористів постала стараннями митрополита Андрея Шептицького, який 1913 р. прийняв членів ордену з Бельгії, які прийняли греко-католицький обряд.
В тій же Капманії, в Монте-Кассіно варто ще відвідати один з найстаріших і найбільших монастирів Європи, заснування якого відноситься приблизно до 530 р. й в якому збергаються мощі засновника ордену бенедиктинців й покровителя Європи - св. Бенедикта Нурсійського і його сестри св. Схоластики. Бронзові фігури цих святих на вівтарі були створені в 1959 р. ченцем з Кассіно. Під час відновлювальних робіт гробниця була розкрита і останки двох святих були представлені на канонічну і медичну експертизи, які підтвердили справжність реліквій.
https://taras-palkov.livejournal.com/22694.html
Натомість в центрі Італії, в чудовому місті Болонья знаходяться мощі засновника ще одного дуже відомого ордену - отців-проповідників, чи як їх в народі називають домініканців.
Мощі святого Домініка де Гусмана спочивають в базиліці Сан-Доменіка у вишуканій Арка ді Сан Доменіко (Ковчезі святого Домініка) зробленому різними видатними митцями: Ніколо Пізано, майстерні Арнольфо ді Камбіо, Ніколо Дель’Аркою та молодим Мікеланджело.
https://taras-palkov.livejournal.com/55947.html
Згадали ми св. Домініка, тепер треба згадати засновника ще одного жебручого ордену - св. Франциска. Гріб св. Франциска знаходиться в Умбрії, в місті Ассізі. Саме тут народився і провів більшу частину свого життя св. Франциск - покровитель Італії і всесвітньо визнаний символ миру. Донині в цьому невеликому містечку, розташованому біля схилу гори Монте Субазіо (Monte Subasio), все так чи інакше нагадує про цього Святого.
https://taras-palkov.livejournal.com/34100.html
https://taras-palkov.livejournal.com/34413.html
У цьому ж містечку знаходится ще базиліка св. К'яри з мощами засновниці жіночого ордену кларисок.
Крім Ассізі в Італії є ще багато місць, пов’язаних зі св. Франциском Асізьким, який упродовж свого недовго життя не любив сидіти на місці, багато подорожував пішки, навертав, проповідував та молився. Із них обов'язково треба згадати ще маленьке селище Греччо (Ґреччо), де в місцевому скиті вперше з’явився Вертеп (італійської Презепе чи Презепіо), який тепер завдяки тому ж св. Франциску відомий у всьому християнському світі.
https://taras-palkov.livejournal.com/37435.html
Крім св. Клари італійська земля подарувала світові ще багато святих жінок. Зокрема, це свята Маргарита Кротонська - https://taras-palkov.livejournal.com/42036.html
Також дуже відомою італійською святою є св. Анджела з Фоліньо - https://taras-palkov.livejournal.com/36765.html
У цьому ж пості розповідається про святу Риту з Кашії й місця, що з нею є пов'язані - Кашію й Роккапорену.
Про св. К'яру з Монтефалько можна прочитати тут - https://taras-palkov.livejournal.com/33199.html, а заодно оглянути в цьому дописі чудові фрески.
А це вже фото з дуже давнього святилища відомого ще з VII ст., що присвячене святому архангелу Михаїлу й розташоване на горі Гаргано в Апулії.
https://taras-palkov.livejournal.com/18037.html ,
За цим же посиланням можна оглянути невеличке поселення Сан-Джованні-Ротондо, де знаходять мощі одного з найпопулярніших святих 20 ст. , а разом з тим чи не найбільш контоверсійного (бо вважався ошуканцем ще за час свого життя двома папами) ченця-капуцина Падре Піо.
І на завершення посту південноіталійське Отранто (Otranto) (https://taras-palkov.livejournal.com/16933.html) з мощами його 813 мучеників, які в 1480 році за відмову відректися від християнської віри були обезголовлені турками. Нині мощі цих мучеників за віру можна побачити в боковій правій каплиці місцевого собору.
Я міг би загадати ще інших італійських святих, бо кожне італійське місто має свого покровителя, але формат допису не є безмежним. Тому на цьому завершу, але з надією на продовження...
Hodie Christus Natus Est!
Христос рождається!