Розписи церкви Різдва Пресвятої Богородиці у Львові. Фатімські Богослужіння
Однією з найважливіших львівських сакральних споруд "нового" часу (після здобуття Україною незалежності) є Храм Різдва Пресвятої Богородиці, розташований у центрі Сихівського району.
Храм Різдва Пресвятої Богородиці УГКЦ був споруджений в 1995-2000 рр. канадійцем українського походження - відомим архітектором Радославом Жукок. Попри модерновий (це слово може мати багато потрактувань, але й замінити його якимось іншим складно) стиль, архітектура храму нерозривно пов'язана з візантійською традицією, що прочитується у плануванні храму - квадратний хрест, притвор, апсида, п’ять куполів.
6 червня 2001 р. тут відбулась велична подія - зустріч Святішого Отця Івана Павла ІІ Папи Римського з молоддю. Щоб привітати Вселенського Архиєреяна зібралося біля півмільйона людей, в тому числі й ваш покірний слуга). Від цього часу площа біля храму Різдва Пресвятої Богородиці стала носити ім’я Іоана Павла ІІ.
З квітня 1994 року і до сьгодні адміністратором сихівської парафії є о. Орест Фредина. Саме на нього припали чималі обов'язки щодо будівництву храму.
Якщо вже тут пишу про Сихів, то варто, на мій погляд, ще згадати споруду Духовної Семінарії Святого Духа, яка розміщується відносно недалеко від церкви Різдва Пресвятої Богородиці, і яка за архітектурним стилем ніби доповнює Богородичний храм.
Та повернемося до храму Різдва Пресвятої Богородиці. В 2010-2018 рр. в церкві було виконано розпис іконописцем Святослав Владика разом з Асоціяцією сакрального мистецтва. Львівські мистецтвознавці характеризують стиль розписів церкви таким терміном, як “сакральний мінімалізм”.
Наступне фото і частина інших взята зі сторінки львівської церкви Різдва Пресвятої Богородиці у фб
Дійсно, розписам характерна деяка спрощеність, що близьке, на мій погляд з напрямком Беронської школи (на зразок мозаїк з крипти храму в Монте-Кассіно - https://taras-palkov.livejournal.com/22694.htm), але подібність ця лише часткова, бо розписи храму у Сихові чітко дотримуються візантійської традиції, а стиль Берона був розроблений ченцями-бенедектинцями в рамках латинської форми католицизму.
Приваблює в церкві також те, що тло для розписів є білим, а самі розписи не заповнюють усі стіни, як це хараткерно для більшості православних храмів.
Одна справа коли східнохристиянський храм невеликий і прикрашений повністю зсередини гарною поліхромією, інша справа коли велику і сучасну церкву вкривають суцільно розписами сумнівної мистецької якості і на додаток ще й темними фарбами... Зрештою це мою думка, а у когось вона може бути іншою.
Особливий акцент зроблений на святилищі храму, де можна побачити не розписи, а мозаїки. Для того щоб ці мозаїки можна було добре розглянути, навіть відійшли від традиційної схеми і замінили іконостас намісними іконами.
Зображення звичні для візантійського храму. В центрі - Причастя Апостолів, над ними зверху - Оранта. По боках - святі Отці Церкви.
Виходячи з архітектурних особливостей храму, відсутня конха апсиди. Натомість на стелі - символічне зображення Святого Духа.
Тепер покажу покажу частину розписів з основної (тринавової) частини храму. Спас Нерукотворний.
На мою думку, спрощений, симетричний з обмеженим використанням перспективи стиль розписів храму продиктований "розбивкою", в чому також допомогають колони, інтер'єру на квадратні чи прямокутні поверхні. Це ми з вами вже бачили в в апсиді, і це також можна спостерігати в підкупольному просторі.
Юний Христос.
Богоматір Знамення.
Архангел Гавриїл.
Пророки Яків, Єзекеїл, Вознесіння Господнє.
Ангели Господні, Успіння Пресвятої Богородиці.
Воздвиження Чесного Хреста.
Успіння Пресвятої Богородиці.
Зішестя Святого Духа.
Розп'яття Господнє.
Зішестя в Ад.
У церкві Різдва Пресвятої Богородиці вшановують мощі Блаженнішого Григорія Лакоти, що загинув у Сибіру, віддавши своє життя за вірність Христові і Церкві. Маючи можливість емігрувати до Німеччини, священнослужитель обрав заслання, вважаючи, що саме там його праця буде корисною вірним.
Народився Григорій Лакота 31 січня 1893 року в Голодівці Львівської області. В 1911 році у Відні йому було присвоєно звання Доктора богослов’я у Відні, а у 1913 р. - професора української семінарії в Перемишлі (тепер Пшемисль, Польща). З 16 травня 1926 р. Григорій Лакота виконував обов'язки єпископа-помічника міста Перемишля .
9 червня 1946 р. Лакота був заарештований і засуджений до десяти років ув’язнення в ході репресивних заходів з метою знищення Йосипом Сталіним Української Греко-Католицької Церкви. На засланні у Воркуті (Росія) бл. Григорій отримав визнання за свою людяність і смиренність, коли йшов на нестерпні умови, щоб полегшити життя іншим. Отець Альфонсас Сварінскас розповідає про поведінку єпископа Григорія в таборі як про «християнські чесноти». Загинув Григорій Лакота у таборі Абезь під Воркутою 12 листопада 1950 року. У 2001 році його останки були привезені до Львова.
Настоятель храму о. Орест Фредина був у складі експедиції, яка повернула мощі святого на рідну землю.
Ми приїхали поставили меморіальні хрести. А в кінці думаємо - ну раз ми вже на місці, треба переконатися, що саме тут похований наш єпископ. І ми тоді з паном Ярославом та іншими розкопали могилу, і за описами, які збереглися, ми впізнали гріб владики Григорія. Він був особливий - з пошани та любові до владики співв’язні зробили труну з обрізної дошки, бо не хотіли поховати його в типовому в’язничному гробі. А з ситцевої тканини, як жінки шиють халати, владиці пошили щось схоже на ризи. Також поклали в гріб разом з ним, як єпископську відзнаку, енколпіон.
Коли ми розкопали, то все було у воді - там вічна мерзлота і єдиний період, коли літо - з червня по серпень. Ми зняли кришку з домовини - все у воді, нічого не видно. Тоді ми побачили, що на поверхні води з’явився золотий струмочок, ми почали потихеньку підіймати і знайшли, як описано було - що це ситцевий халат, а на грудях енколпіон, зображення Ісуса Христа, що тримає скипетр. Ми це місце ще раз відзначили, виміряли, з наміром, щоб згодом постаратися перевезти мощі в Україну.
https://synod.ugcc.ua/data/otets-orest-fredyna-grygoriy-lakota-polegshuvav-strazhdannya-inshyh-koly-v-samogo-vzhe-ne-bulo-syl-13532/
19 березня 2022 року у храмі Різдва Пресвятої Богородиці відбулася ще одна знаменна подія. Сюди в намірі захисту та миру для України привезли копію фіґури Діви Марії Фатімської з міста Фатіма у Португалії.
Про Фатіму і її пророцтва я вже писав раніше у двох постах - https://taras-palkov.livejournal.com/14013.html
https://taras-palkov.livejournal.com/14396.html
Митрополит Львівський УГКЦ Ігор Возьняка, який очолив фатімські урочистості у сихівському храмі наголосив, що молитва за мир - це місія санктуарію у Фатімі, що звідти щоденно линуть молитви за припинення війни в Україні та навернення Росії.
В той же час, 25 березня 2022 р. в день Благовіщення в базиліці Святого Петра у Ватикані у Римі відбулося покаянне богослуження, яке очолив Папа Франциск з нагоди ініціативи «24 Години для Господа» та під час якого він здійснив посвячення України, Росії та всього людства Непорочному Серцю Марії.
https://www.vaticannews.va/uk/pope/news/2022-03/papa-posvyatyv-ukrayinu-rosiyu-i-vse-lyudstvo-sercyu-mariyi.html
Те ж саме цього дня зробили усі єпископи світу, а Кардинал Конрад Краєвський, як спеціальний посланець Папи, зробив це у Фатімському санктуарії.
Відтак з 2022 року в церкві Різдва Пресвятої Богородиці були започаткована практика так званих Фатімских Богослужінь, що відбуваються 13 числа кожного місяця з травня по жовтень. Саме в ці дні Пресвята Богородия з'являлася трьом фатімським пастушкам.
13 числа в сихівському храмі о 18.00 звершується вечірня Літургія, а після неї вервиця з обходом навколо храму. Так це виглядало в травня 2023 року.
Натомість 13 вересня 2023 року в греко-католицькій церкві ще й відзначали надвечір'я свята Воздвиження Чесного Хреста - звідси червоні ризи священиків під час Великої вечірні з Литією перед Вервицею й обходом навколо храму.
«Ти наш могутній покров, пресвятий Хресте Христовий! Освяти нас твоєю силою, щоб ми з вірою й любов'ю тобі поклонялися» (стихира вечірні)
АКТ ПОСВЯТИ
Росії та України Непорочному Серцю Марії
(25 березня 2022 року, базиліка Святого Петра, Рим)
О Маріє, Мати Божа і наша, у цю скорботну годину ми прибігаємо до Тебе. Ти є Матір’ю, любиш і знаєш нас: ніщо, що сповнює наші серця, не приховане від Тебе. Мати милосердя, багато разів ми відчували Твою турботливу ніжність, Твою присутність, яка повертає мир, тому що Ти завжди ведеш нас до Ісуса, Князя миру.
Однакми загубили шлях миру. Ми забули урок трагедій минулого століття, про жертву мільйонів полеглих у світових війнах. Ми знехтували зобов’язаннями, взятими як Спільнота Націй, і зараз зраджуємо мрії народів про мир і надії молоді. Ми захворіли на жадібність, ми замкнулися в національних інтересах, ми дозволили собі бути скованими байдужістю і паралізованими егоїзмом. Ми воліли іґнорувати Бога, співіснувати з нашою облудою, підживлювати агресію, придушувати життя та накопичувати зброю, забуваючи, що ми є хранителями нашого ближнього та нашої спільної домівки. Ми спустошили війною земний сад, зранили гріхом серце нашого Отця, який хоче, щоб ми всі були братами і сестрами. Ми стали байдужими до всіх і до всього, окрім до самих себе. І з соромом кажемо: прости нам, Господи!
У нещасті гріха, у наших зусиллях та слабкостях, у таємниці несправедливості зла і війни Ти, Пресвята Мати, нагадуєш нам, що Бог не покидає нас, а продовжує дивитися на нас з любов’ю, з прагненням пробачити і знову піднести нас. Це Він дарував нам Тебе і розмістив у Твоєму Непорочному Серці пристановище для Церкви і людства. Завдяки Божественній доброті Ти є з нами і лагідно ведеш нас, навіть вузенькими і звивистими стежками історії.
Тож прибігаємо до Тебе, стукаємо у двері Твого Серця ми, Твої дорогі діти, яких Ти не втомлюєшся відвідувати і запрошувати до навернення. У цю темну годину прийди, щоб допомогти нам і втішити нас. Повторюй кожному з нас: «Хіба я не тут, я, що є твоєю Матір’ю?». Ти знаєш, як розв’язувати плутанину у наших серцях та вузли нашого часу. Ми покладаємо на Тебе нашу надію. Ми впевнені, що Ти не знехтуєш, особливо в хвилини випробування, нашими благаннями і прийдеш нам на допомогу.
Саме так Ти вчинила в Кані Галілейській, коли пришвидшила час втручання Ісуса і спонукала Його вчинити перше чудо у світі. Коли свято перетворилося на смуток, Ти сказала Йому: «Не мають вина» (Ів 2,3). Повтори це ще раз Богові, о Мати, бо сьогодні в нас вичерпалося вино надії, зникла радість, розчинилося братерство. Ми втратили людяність, ми зруйнували мир. Ми стали здатними на будь-яке насильство і знищення. Нам негайно потрібне Твоє материнське втручання.
Тому прийми, о Мати, це наше благання.
Ти, Зоре морська, не допусти, щоб ми потонули в бурі війни.
Ти, Ковчегу Нового Завіту, надихни плани та шляхи примирення.
Ти, Небесна земле, поверни у світ Божу злагоду.
Погаси ненависть, вгамуй помсту, навчи нас прощати.
Визволи нас від війни, вбережи світ від ядерної загрози.
Царице вервиці, пробуди в нас потребу молитися і любити.
Царице людського роду, вкажи народам шлях братерства.
Царице миру, випроси мир для всього світу.
Твій плач, о Мати, хай зворушить наші зачерствілі серця. Хай сльози, які Ти пролила за нас, зроблять квітучою долину, яку висушила наша ненависть. І поки не стихає гуркіт зброї, хай Твоя молитва схилить нас до миру. Хай Твої материнські руки голублять тих, хто страждає і втікає від бомбардувань. Твої материнські обійми хай втішають тих, хто змушений покинути власні домівки та свою країну. Хай Твоє скорботне Серце відкриє нас до співчуття і спонукає нас відчинити двері та подбати про поранене й відкинуте людство.