Назаре (Nazaré) - Томар (Tomar): taras

taras_palkov

Назаре (Nazaré) - Томар (Tomar)

May 18, 2017 14:47

Назаре - один з найвідоміших морських курортів Португалії, який до сьогодні в значній мірі зберіг дух рибацького поселення. Ще не так давно на вулицях Назаре можна було побачити суворих португальських рибалок у національному одязі - картатих сорочках і традиційних чорних ковпаках, які лагодять рибальські сіті.

Містечко розділене на дві частини - нижню і верхню. Остання знаходиться на скелі висотою близько 1100 м.

До верхньої частини поселення з нижньої можна швидко дістатися завдяки фунікулеру.

Згори відкривається неймовірно чудовий вид плавної дуги морської затоки з широкою смугою піщаного пляжу довжиною понад 1 км з променадом вздовж нього. Далі - щільне покривало червоних дахів з черепиці.

Я вже показував моїм друзям берег Атлантичного океану у розповіді про мис Ешпішель (http://taras-palkov.livejournal.com/3153.html), але в Назаре хронологічно я побачив його уперше. Ніяке фото не здатне передати тих емоцій, які дарує зустріч з океаном. Дивлячись униз, лапаєш себе на думці, що ця неймовірно потужна стихія не може не відобразитись на характері місцевих мешканців.

Завдяки високим хвилям, які накочуються на містечко з боку Атлантичного океану Назаре являє собою справжній рай для серфінгістів. Саме в Назаре був встановлений світовий рекорд з серфінгу. Як це було можна оглянути на цьому відео.

Click to view

Але Назаре - не лише морський курорт, але й знаний паломницький центр. Сама назва поселення про це свідчить. Якщо Белен - це португальський Вифлеєм (http://taras-palkov.livejournal.com/13010.html), то Назаре - португальський Назарет. Назву це пляжне містечко отримало завдяки статуї Чорної Богородиці з ІV ст., яку за переказом приніс сюди в ХІІ ст. один монах.
З Богородицею у цьому місці пов’язана ще одна відома усім португальцям історія, яку відносять до 1182 р. Місцевий князь Дон Фуш Роупінью переслідував на коні оленя. Роупінью був добрим мисливцем, і швидше за все догнав би оленя, якби олень не здійснив стрибок і не зник в тумані. Князь хотів продовжити переслідування, але тут йому з’явилась Богородиця і зупинила його. Як виявилось, князь ін знаходився на краю окутаного туманом провалля, у яке вже впав нещасний олень…
У знак вдячності за врятоване життя на цьому місці князь невдовзі побудував для Діви Марії пам’ятну каплицю (Capela da Memória). Відтоді до неї почав стікатися потік паломників з усіх кінців світу. Дехто залишився тут жити. Так і виникло послення Назаре.

Оскільки каплиця не спроможна була вміщати всіх прочан, король Фердинанд в другій половині XIV ст. наказав побудувати тут церкву-санктуарій Богоматері (Santuário de Nossa Senhora da Nazaré), куди і перенесли Чудотворну скульптуру. Санктуарій впродовж віків неодноразово перебудовувався і зараз являє собою зразок типового португальського бароко.

В церкві можна оглянути мальовниче полотно, на якому зображено порятунок Дівою Марією Дона Фуша Роупінью.

Іще на релігійну тему - в контексті минулої неділі (воскресенья). 13 травня відбулося святкування 100-річчя об’явлення Богородиці дітям у іншому португальському поселенні - Фатімі. Зовсім недавно я написав про це два пости (http://taras-palkov.livejournal.com/14013.html і http://taras-palkov.livejournal.com/14396.html), але на той час ще не мав уявлення про дуже цікаву, як на мене, лекцію шанованого мною проф. А.Б. Зубова, присвячену Фатімським подіям та дотичній до цієї темі іконі Казанської Божої матері. Як на мене, дуже цікавий погляд православного (з великої літери) мирянина на «суто» католицьке чудо. Тож цю доволі «свіжу» і актуальну лекцію відомого історика й релігієзнавця я рекомендую моїм друзям у ЖЖ, особливо демократам із-за «поребрика», бо вона у першу чергу звернена до російської аудиторії.

Під час мого перебування в Португалії більшість днів починались дощем, а під вечір уже світило сонце. Так було і в ці два дні. Якщо в Назаре мені у другій половині дня «посміхнулося» сонце, то вже на наступний день зранку Томар зустрів мене дощем. Довелося навіть перефотографовувати частину об’єктів, коли дощ нарешті ненадовго вщухав.
Поселення, що налічує нині всього 15 тис. населення, виросло навколо Томарского замку тамплієрів, побудованого в 1160-і рр. З часом замок був перебудований в королівський монастир Конвенту-де-Кристу і служив центром правонаступників тамплієрів - лицарям Ордену Христа. Нині він визнаний об'єктом Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО й мабуть є найбільш збереженою спорудою з усіх світових об’єктів цього найтаємничішого лицарського ордену.

Духовно-лицарські ордени виникли на Піренейському півострові в епоху Реконкісти. В Португалії це були ордени Сантьяго, Калатрави й згаданих тамплієрів. На початку XIV ст. орден тамплієрів переважно у всій Європі був знищений. Усі володіння тамплієрів передали новому ордену, утвореному в Португалії, який був названий Орденом Ісуса Христа. Очолював його власний магістр. З часом ним став представник королівської родини. Зі створення цього ордену значення замку в Томарі не лише не зменшилось, але й зросло. Відтак в 1357 р. Томар офіційно був оголошений «столицею» ордену. Зовсім інше становище орден набув, коли його великим магістром став Енріке Мореплавець. Лицарі перетворились в моряків, які брали участь у великих морських відкриттях (звідси був родом першовідкривач Мадейри - Жуан Гонсалвеш Зарку, а комендант Томару Антан Гонсалвіш був першовідкривачем гвінейського узбережжя). Їх подвиги і месіанські ідеї відобразились і в архітектурі містечка. За наказом Мануела І, який став першим королем-магістром, фортеця була перетворена в комфортабельний лицарський замок. Під час епохи Великих географічних відкриттів сюди почали стікатися великі багатства.

Головна торгова пішохідна вулиця Серпа-Пінту (rua Serpa-Pinto) приведе туриста до готичної церкви Сан-Жуан-Батішта (Igreja Sao Joao Baptista) XV ст. Розташований храм на Площі республіки - головній площі міста.

Церкву прикрашає елегантний портал, виконаний в стилі мануеліно.

Пам'ятник в центрі встановлений на честь магістра ордену тамплієрів й одночасно засновника міста - Гаулдіма де Паїса.

У центрі міста знаходиться найстаріша в Португалії синагога (1430-1460 рр.). Виглядає вона як звичайний будинок, який легко можна пройти, не звернувши на нього особливої уваги. Куди цій томарській синагозі до західно-українських синагог, про які прийнято писати, що збудовані вони у мавританському стилі ))!...
Єдина деталь фасаду, яка допоможе вирізнити святиню від інших будинків, це зірка Давида над порталом.

Більшість португальських міст прикрашає дуже гарна тротуарна плитка, доповнена різними зображеннями чи геометричними візерунками чорного кольору. Оскільки Томар - місто тамплієрів, то місцева влада видно не придумала нічого кращого, як використати тамплієрський хрест у вигляді орнаменту плитки для тротуарів. Виглядає це дуже і дуже гарно, але для християн чи навіть постхристиян дуже і дуже недоречно... Бо пізніше хтось починає хворіти, або трапляється якесь нещастя, а люди дивуються: «За що нам таке горе?».

Відомо з історії, що багато сатаністів із ненависті до Христа спеціально малювали хрести на підошвах своїх черевиків, а потім із задоволенням їх топтали. А у Японії чиновники виготовляли т.зв. Фуміє́ («картини для топтання») - ікони Ісуса Христа або святих Церкви на дерев'яних або металевих таблицях, які використовувалися для виявлення серед населення підпільних християн. Особи, що підозрювалися у сповідуванні християнства повинні були у примусовому порядку топтати ці ікони, щоб зняти з себе звинувачення. У разі відмови (а такими були десятки якщо не сотні тисяч), підозрювані підлягали негайній страті на місці.
Якщо ви й далі не бачите у цьому нічого поганого, то просто покладіть зображення своїх батьків або інших дорогих вам людей на підлогу і топчіть їх на здоров’я впродовж хоча б кількох днів. Потім розкажете про свої відчуття...

На східній стороні річки знаходиться давня церква Санта-Марія-ду-Олівал, що походить з ХІІІ ст. Додаток Олівал храм отримав від оливкових дерев, які раніше росли тут у великій кількості. За переказом, Діва Марія уві сні явилася першому магістру ордену тамплієрів Гаулдіму де Паїсу і повеліла йому спорудити церкву саме в цьому місці.

Зовні варто виділити готичний фасад церкви з ажурним вікном-трояндою і триповерховою дзвіницею. Усередині знаходяться давні поховання тамплієрів, у т.ч. згаданого Гаулдіма де Паїса (помер 1195 р.) й інших Великих магістрів. На жаль, всередину я не потрапив, оскільки відкритий храм далеко не кожен день. Закритим він був і в день моїх відвідин - середу.

Від церкви відкривається гарний вид (хоч і з дощем) на замок. Дійшла черга розповісти про нього.

До замку веде крутий підйом бруківкою.

Потужні стіни томарського замку й вхідна брама (вид зсередини).

Тамплієрська фортеця-монастир будувалась, перебудовувалась та реконструйовувалась впродовж багатьох століть, що відобразилось і на її вигляді.

Чудесний південний портал, яскравий зразок стилю мануеліно творіння Жоану де Каштілью.
Крім зображень Богородиці, святих, заплутаних морських канатів, водоростей, коралів він містить також емблематику мануеліно - герб Ордену Христа та Армілярну сферу - символ короля Мануела I.

Маленький готичний «Цвинтарний дворик», реконструйований за часів принца Енріке.
Тут містяться усипальниці знатних членів ордену.
У мануелінівській гробниці (бл. 1523 р.) похований Діого да Гама, брат Васко да Гами.

Т.зв. «Пральний дворик». Він був побудований навколо двох великих резервуарів з водою, що нині засаджені квітами. До речі на території монастиря аж сім клуатрів!

Стара захристія св. Георга.

Видатною спорудою комплексу і його серцем є ораторій тамплієрів, відомий як Шарола чи Ротонда, створена в ХІІ ст. у формі високої усіченої піраміди. Прообразом її був храм Гробу Господнього або (що більш ймовірно) храм тамплієрів (Templum Domini) на Храмовій горі в Єрусалимі (нині мусульманська святиня Купол Скелі).
Шістнадцять граней зубчатої вежі розділені плоскими контрфорсами. У деяких гранях пробиті вузькі, у вигляді бійниць, вікна.
У вежу вписана менша, октагональна арочна ротонда - своєрідна вівтарна частина церкви. Фрески, скульптури і картини, що прикрашають Шаролу, є переважно з ХVІ ст.

Король Мануель І наказав розширити тамплієрську церкву на захід, а архітектори Жуан Ду Каштілью і Діого ді Арруда прибудували в 1510-1514 р. церкву (двоповерхову споруду у вигляді чудового нефу (нави) з хором і ризницею).
Так виглядає другий поверх - хори з нервюрним склепінням скелі і оздобленням, що включає емблематику та ініціали Мануеля І.

Зовні церква також вишукано оздоблена.

А світову (без перебільшення) славу отримало величезне п’ятикутне вікно. Вікно настільки розкішне, що в ХІХ ст. Британія в обмін на вікно обіцяла Португалії списати весь борг країни, яка знаходилась у неї в борговій кабалі.
Лиштва вікна зображає листки та ніби-то корені пробкового дерева, що перев’язані тяжкими набухаючими вузлами морських шнурів, рослинних гірлянд і часом навіть тяжко пояснюваними формами, ніби навіяних таємничим світом океану. Увінчує вікно хрест Ордену Христа, а внизу - зображення бородатого старця, зігнутого під важкістю величезного кореневища дуба. Швидше це образ древа Єсея, з якого походить генеалогічне дерево Христа.