Андрієкотінський настрій

May 29, 2010 02:27

не пам'ятаю, писав вже, чи ні, але у листопаді минулого року пощастило мені завітати на другий вроцлавський вечір поетичної пісні Musica Poetica. вечір був більш ніж хороший, багато приємних несподіванок - стильні виконавці з різних куточків країни, та й ведучий порадував (це був приятель покійного Яна Хімільсбаха - власне, на тому вечорі я вперше й почув феноменально глибокі фразеси на кшталт "Стільки доріг усюди будують - та нема, курва, куди піти..."). серед іншого, бачив там вроцлавський проект "Володя" - чуваки, здається, дійсно зрозуміли трохи Висоцького, і під це діло зібрали ансамбль. непогано так виходить.

але нітрох не збрешу, сказавши, що найприємнішою несподіванкою за вечір був Андрій Котін - такий же, як і я, штрих з незвичним іменем і прізвищем, тільки ще й інтелігент :) він приїхав до Польщі з Росії N років тому - за цей час встиг вивчитися на спеціаліста з німецької мови, здається навіть здобути вчений ступінь, а також виграти не один конкурс студентської творчості. Андрій мутить непогані тексти польською, сам грає і співає майже як справжній БГ. пишу я це все до того, що годину тому натрапив на ютубівське відео власне з того концерту. ось, для прикладу, зацініть одну з пісень ("Мова, котрої не знаю"):

image Click to view



крім пісень, звісно ж, можна знайти у Андрієвому творчому доробку і поезії. зацитую одну дуже близьку до моєї "творчості" (узяв звідси, там ще є трохи його речей російською і німецькою):
Шарлю Бодлеру

В Королевстве Труда
Пропадешь без следа,
Испаришься и станешь, как тени.
Потому и живут
Те, что песни поют,
В Королевстве Божественной Лени.

Там такие дома,
Что невольно с ума
Сходишь, глядя на окна и крыши;
Там в медовой тоске
На земном языке
Неземные слагаются вирши.

В той далекой стране
Наяву и во сне
Шоколадницей счастье порхает,
Там на старых мостах,
Утопая в цветах,
По сей день Посейдон отдыхает.

В Королевстве Труда
Что ни миг - суета
И на пристанях столпотворенье.
Но туда никогда
Не причалят суда
Королевства Божественной Лени.

гвалт, звідки не почни - усе на якійсь Божественній Лєні сходиться... про що це свідчить? це свідчить про те, що мене або глючить, або мені вже щось сниться. а значить, треба закінчувати якою-небудь ліричною Aндрієвою піснею, і потихеньку може вже якось лягати спати, бо я як той растаман з казки про 2 листочки :)))
отже, Андрій Котін - "Ні тобі, ані мені". namasté!

image Click to view

quote

Previous post Next post
Up