(no subject)

[svetlanagalata]

Красуня на фото - моя мама, а тінейджер в білих (ну, зранку вони точно були білими) колготках, пілотці з зіркою і бадьорим виглядом - я. Ми граємо в войнушку з "німцями" з дачного посьолка під Свердловськом, і мамі доводиться півгодини відловлювати мене в кущах, щоб сфотографувати з родичами.
Мама в сімнадцять років вийшла заміж за "салдата" (так моя бабуся каже й нині) з Уралу і поїхала жити туди. Маму найбільше дивувала фраза: "пайдьом, чайку папйом", яку постійно казала свекруха. "А обідати вони коли будуть?", - не могла втямити мама. Вона працювала на баштовому крані в цеху "Уралмаша", і в нічну зміну, бува, засинала прямо в кабінці. Тоді весь цех гукав: "Ніна, Ніна!". А одного разу з тросу зірвався величезний металевий лист. Але робітники виявилися надзвичайно спритними - в одну мить всі "пірнули" під верстати....
За рік мама повернулась на Харківщину, і до уральської рідні ми ще якийсь час наїжджали в гості. Останній приїзд - саме на цьому фото. За рік після цього я піду в школу, а через кілька десятиріч уже й не згадаю імен уральських родичів. А шкода. Бо цікаво: обідають вони там чи, як і тоді - тіки чай п'ють?
А мама моя і сьогодні красуня.