майже політ
Таксі підлітає до під’їзду хвилина в хвилину, водій, на обличчі якого нема й сліду втоми від нічної зміни, весело відчиняє дверцята й вітається. Біля його ніг вмостилось кошеня і чоловік розповідає, як гарно влаштує його у своєму будинку під Києвом. За мовою таксиста намагаюся визначити «географію» української глибинки. Десь я вже чула це безхитрісне "нь" у слові "мнякенький"...
Філологічні дослідження перериває мелодія «almost like being in love» (майже закоханий). Низький голос Армстронга співає про те, що день сьогодні видався гарний і настрій прекрасний, - майже такий, коли ти закоханий. І посміхається він усім без винятку, і це майже так само, коли ти закоханий.
Вирулюєм на Набережне шосе, поблизу від Лаври беремо ще одного пасажира, повертаємо на міст Патона. Армстронг співає про людей, які тиснуть тобі руки й кажуть «привіт, як твої справи?». Насправді вони кажуть «привіт, ми тебе любимо».
На дорозі ожеледь і машина ніби «посковзується», повільно (часу, якого завжди не вистачає, раптом стає досить - можна спостерігати темний Гідропарк, Труханів острів, згадувати парашутну вишку і вітер, який куйовдить волосся під час польоту) "описує" коло і повертається на свою полосу. Такий розворот вдався мені лише раз у житті. У нашому містечку школярів вчили різних корисних речей - шиттю, машинному доїнню, водінню трактора. Мені дісталось останнє і під час іспиту на слизькій дорозі між двома ставками я зрозуміла, що трактор «посковзується». Інструктор, сільський дядько в куфайці, задумався про худібку чи ще про щось хороше і прогавив момент. Від недосвідченості я крутнула руль, і «на одному лівому» ми вилетіли на інший беріг…
…Через кілька хвилин таксі вже біля мого будинку. Бажаю супутникам "мнякеньких приземлень" і даю водієві кілька гривень «на чай». Най пригостить молочком свою «худібку».
"Привіт, як ваші справи?" - завтра спитаю у друзів.
Філологічні дослідження перериває мелодія «almost like being in love» (майже закоханий). Низький голос Армстронга співає про те, що день сьогодні видався гарний і настрій прекрасний, - майже такий, коли ти закоханий. І посміхається він усім без винятку, і це майже так само, коли ти закоханий.
Вирулюєм на Набережне шосе, поблизу від Лаври беремо ще одного пасажира, повертаємо на міст Патона. Армстронг співає про людей, які тиснуть тобі руки й кажуть «привіт, як твої справи?». Насправді вони кажуть «привіт, ми тебе любимо».
На дорозі ожеледь і машина ніби «посковзується», повільно (часу, якого завжди не вистачає, раптом стає досить - можна спостерігати темний Гідропарк, Труханів острів, згадувати парашутну вишку і вітер, який куйовдить волосся під час польоту) "описує" коло і повертається на свою полосу. Такий розворот вдався мені лише раз у житті. У нашому містечку школярів вчили різних корисних речей - шиттю, машинному доїнню, водінню трактора. Мені дісталось останнє і під час іспиту на слизькій дорозі між двома ставками я зрозуміла, що трактор «посковзується». Інструктор, сільський дядько в куфайці, задумався про худібку чи ще про щось хороше і прогавив момент. Від недосвідченості я крутнула руль, і «на одному лівому» ми вилетіли на інший беріг…
…Через кілька хвилин таксі вже біля мого будинку. Бажаю супутникам "мнякеньких приземлень" і даю водієві кілька гривень «на чай». Най пригостить молочком свою «худібку».
"Привіт, як ваші справи?" - завтра спитаю у друзів.