Канари. На Марс через Карпати, або Тенерифе - острів контрастів. Частина 2.
Перша частина подорожі на Канари:
На Марс через Карпати, або Тенерифе - острів контрастів. Частина 1.
- Ва-а-а-в! Дивовижно!
- Це щось неймовірне! - вигуки вихоплюються мимоволі.
Читали, знаємо, але стримати емоції, коли нога вперше ступає на чорний пісок неможливо.
Про канарські пляжі й українську бабусю
Ми на пляжі, тобто плайї, де ла Арена в містечку Пуерто Сантьяго. Тутешній пісок вважається найчорнішим на всьому острові (на Тенерифе приблизно шістдесят офіційних пляжів, вхід на всі безкоштовний).
«Фірмовий» чорний вулканічний пісок має жовто-зелені піщинки і переливається на сонці. Даремно говорити, що чорний колір особливо притягує сонце. Тому, кажуть, тепло і мінерали цього піску добре лікують хвороби суглобів.
Скеляста бухта і сусідній із семи канарських островів - Ла Гомера, що бовваніє вдалині, додають колориту. Словом - це один з найгарніших і найнезвичайніших пляжів Тенерифе.
Недаремно понад двадцять років поспіль де ла Арена отримує Блакитний прапор за чистоту і красу. Проте ми застали величезні хвилі..,
...у воду можна було зайти хіба що по коліна. Зате серфери розкошували.
Чергове «Ва-а-а-в!» накрило нас, коли після пляжу прогулялися до височезних скель Лос Гігантес.
Вони нависають над океаном і містечком з такою ж назвою, яке злилося воєдино з Пуерто Сантьяго.
Доведено, що в цьому місці висота гігантів-скель пропорційна глибині океану. Шкода, що простим оком цього не видно. Однак залишити візуальний відбиток скель у пам’яті все одно варто.
...Мандруємо островом далі. Щоб підсилити контраст, після чорного піску варто неодмінно ступити на білий.
Єдиний такий пляж - де лас Тересітас - є в містечку Сан Андрес недалеко від столиці острова. Широкий, здається, безкінечний пляж, світлий пісок, пальми, гори Анага замість коробок готелей.
Особливий шарм, майже «баунті». Здебільшого так вигляє «правильний» пляж в уявленні туристів. І канарці його створили! Тонни золотого піску ще у 1973 р. привезено на це місце з пустелі Сахара. Чому? Річ у тім, що майже все узбережжя Тенерифе вкрите чорним вулканічним піском. Тому свою «золоту рив’єру» довелося створити штучно.
Щоб океан не розмивав пісок, уздовж пляжу звели кам’яну дамбу, тож хвиль тут практично не буває. Певно, у ті часи ще не збагнули, що чорний пісок «фішка» острова. Так чи інакше, але фото єдиного білого пляжу обов’язково є в будь-якому тенерифському путівнику.
...Суміш білого і чорного породжує сірий. «Найрозкрученіші» пляжі острова мають саме такий пісок.
Аж вісім їх тягнеться вздовж курорту Лас Америкас, що є візитівкою Тенерифе. «Рай» Лас Америкас зведений для максимального комфорту туристів: вздовж океану - пляжі, вздовж пляжів - так званий променад, вздовж променаду - численні готелі з ресторанами, барами, магазинами, дискотеками.
Відпочинок у цьому місті напрочуд бурхливий. Утім, саме тут нам трапилася пара пенсіонерів досить похилого віку на візках, а їхній побратим віз за собою візочок з дихальним апаратом. Які там лавки із соняшниковим насінням - оце жага до життя!
Зупиняємося на центральних пляжах - Америкас І і Америкас ІІ (інша назва «Троя»).
Можна примоститися на теплому піску або на зелених галявинах під пальмами. А ще за кілька євро порозглядати острів Ла Гомера у підзорну трубу.
У цьому місці він найближче до Тенерифе. Попри традиційний пляжний сервіс, свої послуги тут пропонують китаянки-масажистки і продавці фруктів. Засмагання не найдешевше: переодягнутися - 1євро, туалет - 1євро, жезлонг - 5 євро, ананас - 8 євро.
...Від такого біло-чорного «піскового» контрасту голова йде обертом.... Однак і це ще не все! Зізнаюся, в останній день поїздку на острів Ла Гомера ми проміняли на «місце сили», яке спокушало неймовірно, - скелястий пляж Беніхо на півночі.
Дорога до нього - окрема історія. Вона єдина петляє між горами Анага через реліктовий ліс із вереску і лавра. Ці зелені м’які пагорби чомусь так нагадали рідні Карпати...
А поміж тим, таке вічнозелене плетево лісів вкривало в дольодовиковий період усю Європу. Сьогодні вони збереглися тільки на Канарських та Азорських островах і острові Мадейра. Який аромат у цьому лісі! Аж не віриться, що поруч розкинулися випелені дощенту неземні марсіанські пейзажі.
Далі перевал Таганана. Здається, які там гори після Тейде з його майже чотирма кілометрами? Тільки здається... Захоплюючі гірські серпантини з поворотами майже на дев’яносто градусів з одного віража на інший, вузькі тунелі. Перепади висоти - аж памороки забиває!..
От і Беніхо. На противагу іншим пляжам, що примостилися в тихих бухтах, Беніхо розкинувся коло відкритого океану.
Сила Атлантики вражає і зачаровує одразу! Зайшовши у пінну бурхливу воду і ледве тримаючись на ногах від ударів велетенських хвиль, що накочуються одна за одною і, відступаючи, затягують з неймовірною силою, розумієш, зрештою, що ти тільки піщинка у бурхливій стихії Атлантичного океану.
Довкола, на березі та у воді, уламки гігантського каміння, що зірвалося з гір. Від постійних хвиль у повітрі «заметіль» із дрібних крапель. Пляж радше для естетичного задоволення.
Не дивно, що ця віддалена частина Тенерифе мало заселена, туристів обмаль. Зате для серферів тут рай.
Цікаво було спостерігати за мамами, які чекали дітей із секції серфінгу, так як у нас, приміром, чекають з футболу.
...Наступний пляж? Щоб повністю відчути водну стихію Тенерифе, їдемо не на пляж, а в... аквапарк. І не просто аквапарк, а в найбільший відкритий аквапарк у Європі, ультрасучасний водний комплекс «Сіам парк».
Тут вражають гірки заввишки з дев’ятиповерховий будинок і широчезні піщані пляжі.
Саме в «Сіам парку», роблячи традиційні фото «від закладу», хлопчина-фотограф раптом запитав нас:
- Веа а ю фром?
- З України, - відказую.
- О, моя прапрабабуся була з України! ЇЇ прізвище було Ятченко. - І щоб подякувати за зроблені фото, хлопець додав «спасіба».
- Е-е-е, ні, - кажу, - по-нашому не «спасіба», а «дякую».
Ціна: 33 євро, подвійний квиток у «Лоро парк» і «Сіам парк», який дає можливість заощадити - 56 євро. www.siampark.net
...Після лінивого валяння на теплому піску, де розкошує тіло, варто хоч трішки напружити мізки і неодмінно побачити культурну спадщину острова. Тож їдемо до тутешніх колоритних містечок.
Ла Лагуна - дух колоніальності першої столиці
Сан Кристобаль де Ла Лагуна (така повна назва міста) зустріла прохолодним ранком. «Наш» ранковий південь виявився значно теплішим. Натягуючи светри, ми вийшли з автівки і озирнулися довкола. Ось воно - найстаріше місто острова, колишня столиця Канар!
Ла Лагуну заснував у 1496 р. лідер тутешньої конкісти Алонсо де Луго після того, як відвоював острів у місцевого населення - гуанчів. Либонь, йому не давала спокою слава Колумба. Проте спритний конкістадор вирішив уславити власне ім’я не відкриттям нових земель, а підкоренням давно відомих.
Алонсо облаштував столицю в глибині острова (коло озера, яке іспанською зветься «лагуна», озеро давно висохло, а назва лишилася). У ті часи так було безпечніше, адже узбережжя тероризували пірати. Теперішня столиця - Санта Круз - була тоді лише портом Ла Лагуни. Сьогодні між обома містами курсує трамвай.
...Неквапливо вештаємося вулицями. Неймовірно, але навіть через п’ятсот років у кожному закапелку відчувається дух колоніальності! Тому попервах, коли бачиш химерні кольорові будиночки, нервово хапаєш фотоапарат.
Згодом розумієш, що це класика Ла Лагуни. Починаєш прискіпливо обирати і чекати зустрічі з «най-най-най», який не сфотографувати неможливо.
А кожному дерев’яному вікну і балкону варто скласти оду! Двох однакових не знайти. Розглядаючи їх, можна півдня проходити задерши голову догори.
Вікна високі, балкони, здебільшого, різьблені з темно-червоного дерева. Ще одна цікавинка: особняки заможних городян часто мали всередині внутрішній приватний дворик - патіо.
Саме за зразком Ла Лагуни згодом було побудовано численну кількість колоніальних містечок по всьому американському континенту. Тому з 1999 р. Ла Лагуна належить до списку об’єктів ЮНЕСКО.
У місті оселялися аристократи і вище духовенство. Тож у ХІХ ст. король Фердинанд VII заснував у тодішній столиці перший на Канарах університет, також тут розмістилася єпископська резиденція. Заходимо до першої католицької церкви Іглесія де ла Консепсьон -
...найстарішої церкви острова, яку зводили чотириста років. Звичних свічок непомітно. Придивляємося уважніше. Аж ось воно що: платиш євро - і засвічується «твоя» свічка серед численних електронних свічок. Практичний мікс старого і нового.
А ще вражає своєю величчю Кафедральний собор, за алтарем якого поховано конкістадора Алонсо де Луго власною персоною, а затишком і спокоєм - головна площа міста Пласа дель Аделантадо з фонтаном посередині.
Майже кожен дім у центрі Ла Лагуни має власну назву (наприклад, «Каса Меса», «Каса Алварадо») та історію. І чи не найкращий спосіб побачити місто заблукати в ньому і потинятися.
Утім, дощ «ламає» наші плани. Ми їдемо автівкою з міста, над нами темні хмари, гримить грім і періщить дощ. А так кортить завернути до інших колоритних містечок... Аж ось переїжджаємо перевал і - о диво! - за п’ять-десять хвилин злива залишилася позаду. Над нами ясне сонце і блакитне небо. Ось вона всемогутня сила височезного вулкану!
Конехо аль сальморехо. Що це і з чим його їдять?
Після активного відпочинку апетит з’являється мимоволі. Тут у пригоді стане конехо аль сальморехо - обов’язкова страва для кожного, хто хоче мати уявлення про автентичну канарську кухню. «Конехо» - кролик, яких безліч у гірських районах Тенерифе, «сальморехо» - особливий соус із помідорів та перцю, а все разом - напрочуд апетитне рагу.
Цю страву подають з папас арругадас - невеликою картоплею, яка вариться в океанічній воді поки вода геть не випарується. Внаслідок чого картоплю вкриває легкий шар солі. Вона доволі непрезентабельна зовні, але навдивовижу смачна. До речі, їдять її зі шкіркою.
Також популярна риба, морепродукти, курятина і козлятина плюс фрукти. Приміром, невеликі місцеві дуже солодкі банани та ананаси.
Загалом, скромний спадок гуанчів дуже простий і без витребеньок, як і будь-яка сільська їжа. Зате смачна і здорова.
Свій вклад до сучасної канарської кухні додала Іспанія. З неї «іммігрувала» на острів славнозвісна паелья (страва з рису, морепродуктів, м’яса та овочів) і тапас (легка закуска із «всякої всячини» - оливок, сиру, шинки і т. д.). Смачну компанію їм складають соуси. Найпопулярніші червоний або зелений мохо. Поки чекаєш на обід їх можуть подати просто до хліба.
Нерідко вечорами ми вешталися вуличками і заходили навмання до будь-якої вподобаної кав’ярні чи ресторанчика. Треба сказати, що дизайн цих закладів необтяжений суперідеями, тут панує легкий художній безлад.
Зате офіціанти компенсують усе. Такі веселі і говіркі персони, які часто сиплють жартами вусібіч, у цій професії нам ще не траплялися.
Словом, тутешню кухню недаремно вважають однією з особливостей Тенерифе. Тому оригінальним сувеніром із цих місць буде, наприклад, маленька пляшечка канарського соусу. Або, приміром, мед з... кактусів. Він має тонкий квітковий аромат і ледь рожевий відтінок. А смак - м-м-м...
Аби вага авіаліній дозволила привезти додому все, що душа бажає. А втім... на Тенерифе однозначно кортить повернутися знову і знову.
Переконана, цей невеликий острів має ще купу контрастів, які не встигли відчути, не встигли побачити, не встигли спробувати.
«Контрастні» нотатки:
Поїздку на острів Тенерифе Канарського архепелагу цілком реально організувати самостійно без послуг туристичних компаній, що дає можливість значно зекономити кошти.
Переліт: Київ-Жирона, Іспанія (авіакомпанія Wizzair), Барселона-Тенерифе (авіакомпанія Ryanair). Що раніше, наприклад за кілька місяців, купуєш квиток, то дешевше він коштуватиме.
Двокімнатні апартаменти з терасою в місті Коста дель Сіленсіо на 9 днів - 360 євро. Бронювання житла www.airbnb.com.
Прокат авто з дитячим кріслом на 9 днів - 190 євро. Бронювання з Києва http://www.tenerife-hire-a-car.com.
Бензин - 1,10 євро/л.
Обід у ресторанчику на трьох - у середньому 20-30 євро.
Покупка продуктів у супермаркеті - від 15 євро.
Полуниця - 4,0 євро/кг.
Банани - 1,20 євро/кг.
Молоко - 1,20 євро/л.
Місцеве пиво (0,5 л) - 1 євро.
Вода (0,5 л) - 0,8 євро.
Залишайтеся! Поїдемо далі!
Подорожі на острови Тенерифе і Гран-Канарія Канарського архіпелагу:
На Марс через Карпати, або Тенерифе - острів контрастів. Частина 1.
На Марс через Карпати, або Тенерифе - острів контрастів. Частина 2.
Листівки з Гран-Канарії.