Чернігівщина. Дворянське гніздо Тарновських і Скоропадських
Подорож 2008 р.
Крім дивовижних храмів, Чернігівщина залишила у спадок чимало чудових так званих палацово-паркових ансамблів. Кілька таких дворянських гнізд можна побачити за один день у Качанівці і Тростянці.
Де бували Шевченко, Глінка, Рєпін, Гоголь, Врубель? Качанівка!
Сьогодні важко збагнути, що в досить глухих куточках України містилися колись пишно-величні садиби, де мешкали наближені до царського роду особи чи ті, що залишили помітний слід в історії.
...Озираємося довкола. Траса від Києва до Прилук не обтяжена гулом автомобілів. Довкола відносна порожнеча: обмаль кав’ярень-ресторанчиків, рекламних бігбордів. У цій місцевості, зокрема в селі Качанівка, й міститься одна з уславлених і найкращих пам’яток садибної архітектури в Європі - Національний історико-культурний заповідник «Качанівка».
Це дворянське гніздо єдине повністю з подібних збереглося в Україні (на відміну від багатьох занедбаних, поруйнованих побратимів). Починалося воно у ХVІІ ст. як хутір родини Каченівських. Згодом було подаровано фельдмаршалу Румянцеву (майже сучаснику Суворова). Загалом маєток перепродавався не раз. Однак найбільшого розквіту досягнув, коли ним володів Василь Тарновський-молодший.
Саме він перетворив Качанівку на історико-мистецький центр, слава про який поширилася аж до Москви. Сюди приїжджали Шевченко, Глінка, Рєпін, Гоголь, Костомаров, Врубель. Сам Василь Тарновський був затятим колекціонером історичної спадщини. Мав особисті речі Мазепи, Хмельницького (сьогодні його колекцію можна побачити в історичному музеї Чернігова ). Він жертвував гроші на спорудження пам'ятника Хмельницькому в Києві, Котляревському в Полтаві. Колекціонування було своєрідним наркотиком, який його і розорив.
Відтак славнозвісну садибу купив не менш славнозвісний підприємець-меценат Харитоненко, ім'я якого стоїть поруч з Терещенками та іншими підприємцями того часу. Саме він і його дочки, одній з яких у спадок і дісталася Качанівка, були власниками садиби до 1918 року. Далі класичний «радянський ланцюжок»: дитячий притулок-колгосп-госпіталь для поранених-школа «СС»-санаторії. Лише з 1981 р. садиба отримала статус заповідника.
На широкому подвір'ї з десяток будівель. У центрі - білосніжний маєток, який здається особливо красивим на тлі зелено-смарагдової зелені. Поруч церква, помешкання служниць, підземний хід для служниць до маєтку, електростанція з будиночком електрика, «псарня», альтанка Глінки, де композитора частенько навідувало натхнення.
У середині палац доволі ошатний, чимало кімнат з «рідними» речами. Підходимо до фортепіано ХVІІ ст.
- Може щось зіграєте, - звертається екскурсовод до туристів, - якщо є такі умільці? Для того щоб інструмент жив.
Ет, не виявилося серед нас музично обдарованих, щоб почути звуки фортепіано, які чули Глінка з Рєпіним.
А які мальовничі краєвиди відкриваються з палацу на широку галявину і Майорівський став!
Довкола розкинувся парк, в якому можна натрапити на цікаві пам'ятки та невеличкі ставки. Загалом атмосфера дуже романтична.
А ще ми стали свідками, як можна вдало поєднати «мистецький» відпочинок з «природним». Кілька екскурсійних груп завзято виводили пісні над ставом, розстеливши покривала просто на траві й розклавши на них харчі. Також біля ставу є кілька мангалів, колоритних столів з товстих зрубів. Можна вудити рибу.
У будиночку колишнього управляючого є крамничка, а за метрів сімдесят від палацу невеликий готель. Якщо природа кличе на лінивий відпочинок, можна отаборитися тут. Якщо - на активний, то варто проїхати від Качанівки 18-20 км у бік села Тростянець.
Де жив дід Павла Скоропадського? Тростянець!
Тут розташовано пам'ятку садово-парковоuj мистецтва - Державний Дендрологічний парк «Тростянець», що належить АН України. А колись це була садиба і належала вона дворянинові Івану Скоропадському - діду останнього українського гетьмана Павла Скоропадського (1917-1918).
Сам маєток не вцілів, але залишився чудовий дендропарк. Для його власника він був сенсом життя. Про те, що парком його господар просто жив, можна прочитати на пам'ятнику, який Скоропадський спорудив собі ще за життя. І господар таки вартий пам'ятника! Тільки уявіть, що колись довкола була заболочена рівнина. А зараз унікальні дерева, які господар привозив звідусюди, вкривають гори заввишки тридцять метрів. Швейцарія в мініатюрі, про яку так мріяв Скоропадський.
А все через кохання! Існує легенда буцімто закохався Скоропадський в молоду француженку. Однак вона заявила, що хоче жити в горах, а не на рівнині. Коли за тридцять років Скоропадський звів їй міні-Швейцарію, вона як відрубала, мовляв гори гарні, але ти вже старий. Кавалерові вже було вісімдесят!
Справжня окраса парку - невеликий дубовий гай з двохсотлітніми дубами. Ці дерева росли тут ще до створення самого парку. Загалом довкола можна бродити як заманеться, обмежившись путівником. Але часто його бракує, бо чи не кожне дерево, галявина, гора, озеро мають свою історію. Так зустрічає відвідувачів Вестибюльна галявина, далі Шевченкова, Кедрова, Тисова, «Три сестри», «Вісім братів».
А яке чудове озеро перетинає парк навпіл! На ньому велично плавають лебеді з лебедятами. Тут варто запастися фотоапаратом і... буханкою хліба - апетити у пернатих друзів пристойні!
А ще приємно провести час можна просто валяючись на зеленій травичці і засмагаючи. Хто купається, а хто завзято гасає на велосипедах парком - протяжність доріжок майже 30 км.
Як дістатися?
З Києва треба виїхати на трасу Київ-Суми, далі у бік Броварів-Нового Бикова-Прилук. За Прилуками звернути ліворуч на с. Васьківці, а далі на с. Качанівку (Ічнянський район). Замовлення екскурсій за тел. 8 (04633) 2-41-15; 2-41-05; 2-41-25. Додаткова інформація тут.
Можна почати тур з траси Київ-Суми від повороту на с. Сокиринці, яке прикрашає пам'ятник бандуристу О. Вересаю. У Сокиринцях є чудовий садибний комплекс П. Галагана.
Залишайтесь. Поїдемо далі!