«Золотий» Чернігів, або Подорож у часі
Чернігів запам'ятався сонячним бабиним літом, легкою павутиною, золотими банями храмів на «Дитинці», передзвоном дзвіниць. Якби не люди в сучасному вбранні - часом здавалося, що перенісся на кілька століть назад.
Адже в місті збереглася мало не чверть усіх архітектурних пам'яток України домонгольського періоду.
«Откуда есмь?..»
Перша писемна згадка про Чернігів датується ще 907 р. Поза сумнівами, це було друге місто Київської Русі за економічним і культурним значенням (у списку руських міст, яким греки зобов'язувалися платити данину, Чернігів посідав друге місце після Києва), крім того, у часи свого розквіту це було одне з найбільших міст тогочасної Європи - 2 км і 25 тис. населення. Тут правив брат Ярослава Мудрого - Мстислав Хоробрий.
Проте після монголо-татарської навали 1239 р. Чернігів був спустошений настільки, що лише 400 років потому «виріс» до тієї території, яку займав перед нападом татар. Утім минулої величі вже не мав: цими землями володіла Литва, Москва, Польща, на них нападали кримські татари.
У 1648 р. під час національно-визвольних воєн під проводом Богдана Хмельницького тут «стояв» Чернігівський полк. А з 1932 р. місто стало центром Чернігівської обл.
Серце Чернігова - «Дитинець»
Коли в’їжджати до Чернігова з боку Києва, такого поняття, як «околиця міста», здається, не існує: поле, траса і зненацька... у всій красі сяє на сонці золотом Катерининська церква,
XVIII ст., споруджена на честь гучного взяття турецької фортеці Азов. Розкішна візитка міста! Чернігів знає чим вразити туриста.
А за рогом церкви - чого зволікати? - місто одразу дарує вам своє серце - «Дитинець». Це найдавніша частина Чернігова, з високих круч якої відкриваються чудові краєвиди на заплави річки Десна. На їїберегах галасував колись «чернігівський Поділ». А сьогодні тут серед мальовничих пейзажів примостився річковий порт.
З 1024 р., князь Мстислав Хоробрий (разом з братом Ярославом Мудрим вони поділили Русь по Дніпру й управляли нею з двох центрів: Ярослав - з Києва, Мстислав - з Чернігова) перетворив місто на столицю могутнього Чернігівського князівства. А нащадкам дав таким чином привід облаштувати тут через якусь тисячу років Національний архітектурно-історичний заповідник «Чернігів стародавній».
Тутешні храми мають усі підстави посперечатися за право вважатися найдавнішими кам’яними храмами Русі, що збереглися до наших днів, навіть із Софією Київською. Один з найцінніших, чи не найголовніший «князь» Дитинця, сповнений грації, Спасо-Преображенський собор, 1035-1036 рр. Здається стільки «не живуть». Неймовірно скільки «бачила» ця будівля!
Його почав зводити Мстислав Хоробрий. У цьому соборі, ще недобудованому, князя 1036 р. і було поховано, а також Ігоря Святославовича - героя «Слова о полку Ігоревім».
Саме Спаський собор і надалі був усипальницею князів чернігівської династії.
Загалом концентрація храмів на «Дитинці» вражає. За кілька десятків метрів велично здіймається над старовинним «Дитинцем» напрочуд гарний Борисоглібський собор, 1120-1123 рр., що стоїть на фундаменті стародавньої будівлі XI ст.
Тут знаходиться гробниця Св. Феодосія Углицького і архієпископа Лазаря Барановича. У наші дні в соборі проводять концерти духовної музики.
Мешканцю сучасного мегаполіса часом важко збагнути, як тисячу років тому на «Дитинці» жили руські князі,..
...а ще важче усвідомити, як цим соборам вдалося пережити і пограбування татаро-монгольських орд XIII ст., і зазіхання на них радянської влади, і жахіття Великої Вітчизняної війни. Адже Чернігів мало не дощенту було зруйновано. Утім з легкістю отримуєш величезне задоволення від огляду древньої кладки, прогулянок давнім парком...
та тутешніх легенд. Яких? От хоча б про походження назви міста. Її приписують вождеві-засновнику на ім’я Черніга. Однак місцеві обов'язково розкажуть романтичну (куди ж без романтики, як довкола такі мальовничі річки-ліси?) легенду про князя Чорного та його доньку-красуню, що викинулася з вікна княжого терема, аби не стати за дружину хазарському ханові, який оточив зусібіч місто.
Мало не кожна будівля на «Дитинці», повз яку проходиш - архітектурна пам'ятка. Дещо з «ближньої» історії - колишня гімназія, де вчився відомий український байкар Леонід Глібов. А віддалік на пагорбі - середня школа XVII-XVIII ст., що звалася у ті часи «Колегіум».
Це перша світська середня школа на Лівобережній Україні. Сьогодні вона «запрошує» на виставку ікон та стародруків.
Обабіч тінистої алеї будинок чернігівського полковника Якова Лизогуба, XVIІ ст., де колись містилася полкова канцелярія. Це один з небагатьох зразків житлової тогочасної української архітектури, що збереглися до нашого часу. Часто будинок називають «Мазепиним». Подейкують, ніби саме в ньому таємно зустрічалися закохані Іван Мазепа та Мотря Кочубеївна.
На «Дитинці» усе просякнуто духом історії. Високий вал оточений 12-ма гарматами, які подарував місту Петро І. Жодна з них тут не вистрілила, зате усі без винятку стали улюбленим об’єктом ігор дітлашні.
Ох, як тут хороше! Не дивно, що цю частину міста так облюбували для відпочинку мешканці Чернігова. Крім того, напрочуд органічно-вдало в загальну атмосферу неквапливих прогулянок...
вписався пам’ятник Тарасу Шевченку -
досить оригінальний порівняно з радянською монументальною спадщиною.
Погуляємо далі?
Узагалі Чернігів відомий своїми церквами - чого варта лише П'ятницька - XII ст. (сквер Богдана Хмельницького) та Воскресенська церкви - XVII ст. (вул. Комсомольська, 36).
На превелике щастя збереглися ще по-справжньому дивовижно-унікальні монастирі ХІ ст.: Єлецький Успенський монастир (вул. Пролетарська, 1), який заснував ще Святослав Ярославович 1027 р., та Троїцько-Іллінський монастир 1069 р. (вул. Толстого, 92) з таємничими лабіринтами і підземними церквами Антонієвих печер.
Атож тут вирувало місто літописне, тут діялись справи билинні... Наче за магічним порухом, погляд летить далі, у часи Київської Русі. Яким дивом були ці монастирі-церкви натоді, якщо й через тисячу років, ситі по саму зав'язку сучасними хмарочосами, ми завмираємо в захопленні перед ними? Майстерності тогочасних зодчих варто віддати належне.
Стародавню красу Чернігова оцінив колись і український письменник Михайло Коцюбинський, оселившись тут (можна заглянути до його музею, вул. Коцюбинського, 3). А ще у місті-скарбі назавжди залишилася колекція-скарб Василя Тарнавського-молодшого, який був затятим колекціонером українських старожитностей, що й розорило його славнозвісний родовий маєток у Качанівці. Колекцію можна побачити в історичному музеї по
вул. Горького, 4. До того ж музей міститься у пам'ятці архітектури ХІХ ст. - будинку губернатора.
...Коли увечері місто закутують сутінки враження захоплення від численних церков подвоюється: вони сяють щирим золотом у численних вогнях,..
...змушуючи буденність поволі відступити і відкриваючи справжній давній Чернігів - золотий самородок.
Подорожні нотатки
- Чим гарний Чернігів для мандрівників-киян? Близькістю. 140 км броварською трасою - і приблизно за годину дістаємося Чернігова. Населені пункти трапляються нечасто, тож швидкість забезпечено (за винятком хіба що перших 30 км, коли роз’їжджаються з Києва власники заміських будинків).
- Національний архітектурно-історичний заповідник «Чернігів стародавній»: вул. Преображенська, 1, за тел. (8 0462) 60-86-03 можна замовити екскурсію).
Залишайтесь! Поїдемо далі!