До Варязького моря-2
До Варязького моря-2
2
...Починалося друге воєнне літо. На світанку теплого травневого дня по бетонній дорозі, що в ліс придорожній відгалужувалася від Брест-Литовської автостради, з’явилися величезні автомобілі Краз-9821 з сідельними причепами. Бетонка вела до галявини мальовничої...
Галявина, де височів триповерховий будинок, зведений в стилі рицарського замку і півдюжини будиночків навколо, вже була огороджена парканом з колючого дроту. Поряд - шість модулів “Редут” - вузол зв’язку. На причепах - комплекти збірно-щитових будинків. Кран автомобільний з’явився, замахав стрілою своєю, звільняючи причепи від вантажу. А внизу щити підхоплювали військові будівельники та шпарко ставили на підготовлені заздалегідь місця. Розвантаження ще тривало, коли загуділи на галявині криті вантажівки ДАЗ-353 і невдовзі до військових будівельників приєдналися військовики в захисних одностроях. Застукотіли молотки та сокири, задзвеніли пилки. Було очевидно - військовики тут надовго...
Ех, шкода, не було тут стороннього спостерігача. А то б він неодмінно здивувався, почувши балачки солдатські. Так, наприклад, тягнучи здалеку частину стінки чи даху збірного будиночка вдвох, могли вираховувати, як їм стати, аби тягар розподілявся порівну. І тут же намалювати схемку в блокнотику з неодмінною вагою тіла F і силою тиску на точки опори P. Збираючи будинки, могли робити геометричні розрахунки. І була тут глибока повага до шкільних знань і бажання якнайповніше застосувати їх на практиці. І ще стороннього спостерігача здивувало б різноманіття емблем на нарукавних нашивках: тут були солдати всіх спеціальностей - піхотинці, сапери, зв’язківці, артилеристи...
Ще зовсім недавно вони всі вчилися в старших класах загальноосвітніх шкіл, в коледжах, інститутах і університетах Києва, Житомира, Львова, Одеси, Миколаєва, Запоріжжя і Дніпропетровська. Позаду у багатьох були навіть військові училища, вони на “відмінно” і “добре” витримали екзамени і вже бачили себе з лейтенантськими зірочками на золотих погонах...
Але вийшов наказ Верховного Головнокомандувача Гетьмана України Павла Скоропадського і всі вони стали бійцями повітряно-штурмових бригад, або інакше аеромобільної піхотою.
До “аеромобільності”, правда, було ще далеченько. О п’ятій годині ранку над табором гучно лунали їхні голоси: “Рота-а-а! Підйом!” і батальйони, роти, взводи приступали до бойового навчання. А щоб від занять бійці не відволікалися, навіть караульну службу несли підрозділи військової поліції...
...Коли почалася війна з Радянською Росією, повітряно-штурмові або аеромобільні війська за своїм особовим складом були суціль - від командувача до рядових бійців десантно-штурмових бригад - молодіжними і іншими бути вони просто не могли. Бо парашутний спорт разом з гелікоптерної технікою став розвиватися в Українській Державі тільки на початку тридцятих років. І як військова справа, отримав розповсюдження в кінці десятиліття. Гвинтокрили ж на озброєнні десантних підрозділів з’явилися саме напередодні нападу Радянського Союзу на Україну, буквально за кілька тижнів до початку російської агресії.
А зародилися власне аеромобільні частини, як різновид повітряно-десантних військ, після Синайського конфлікту. Синайському ж конфлікту передувала Громадянська війна в Іспанії - перша спроба товариша Сталіна і російських комуністів запалити пожежу нової Світової війни в Європі. Спроба ця була невдалою, в березні сорокового року пожежа Світової війни за Піренеями була погашена. Але в Кремлі не покладали надії і планували на осінь тридцять восьмого - війна в Іспанії ще тривала, однак товариш Сталін нею не цікавився більше - конфлікт між німцями і чехами за Судети. Перспектива отримати вогнище війни Світової на своїх кордонах не на жарт стурбувала господаря Маріїнського [i] палацу. Було зрозуміло, що війна між Німеччиною і Чехословаччиною відріже Українській Державі шляхи постачання з Заходу, а Середземне море перекриє флот Італії: Муссоліні від можливості перетворити Середземне море в “італійське озеро” не відмовиться і підтримає Гітлера. Це означало ізоляцію України від світу, аналогічно тому, як від західних союзників була ізольована Російська імперія. Після цього Радянський Союз, маючи невичерпні ресурси, міг почати війну проти України без оглядки на думку західних демократій. Тим більше, ділові люди Заходу й самі не мали нічого проти того, аби прибрати чужими руками українських конкурентів.
Рішучі дії Гетьмана України і українського уряду - заява про захист території Чехословацької республіки, як своєї власної, і введення на допомогу чехословакам українського контингенту - привели до військового перевороту в Німеччині. Загибель в жовтні тридцять восьмого року фюрера німецької нації Адольфа Гітлера і всієї верхівки націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини викликала політичну кризу в країні. Обурені німці вимагали покарання для винуватців загибелі своїх вождів і винних потрібно було знайти, інакше тимчасовий уряд могли скинути розлючені народні маси. А люди, як прийшли на місце Гітлера і його соратників відчули раптом всю принадність верховної влади в країні. Тріумвірат, який утворився, - а це вищі військові командири, партійні бонзи середньої ланки, керівники служби безпеки Третього рейху, - дуже вдало спрямував гнів і ненависть німців на тих, кого ненавидів Гітлер - на громадян Німеччини єврейської національності. Євреїв після кривавих погромів по всій країні збирали в спеціальні концентраційні табори для подальшої депортації на їхню історичну батьківщину - до Палестини.
Але ситуація там і так була непроста - в 1936 році в Палестині спалахнуло Арабське повстання пов’язане з П’ятою Алією [ii], коли в Палестину прибуло чверть мільйона євреїв з Європи. Щоб вгамувати пристрасті, уряд Британії, яка мала від Ліги Нації мандат на управління Палестиною, видав Білу Книгу, де обмежував еміграцію євреїв в Палестину і заперечував право євреїв на управління Палестиною.
Проте, ситуація і так залишилася напруженою. Єврейське населення Палестини становило вже більше чотирьохсот тисяч, а тут, після примусової депортації, ще більше восьмисот тисяч євреїв прибувало з Німеччини. Судна з депортованим йшли безперервним потоком і ситуація стрімко ставала некерованою. Передбачаючи нове повстання, британці відмовилися від мандату на Палестину і, після низки драматичних подій, що відбулися в Хайфі та Тель-Авіві, 14 травня 1939 року було проголошено державу Ізраїль. А вже наступного дня почалася Арабо-Ізраїльська війна, більше відома, як Синайський [iii] конфлікт.
Українській Державі в ньому довелося прийняти найактивнішу участь. Український національний рух, маючи тісні стосунки з сіоністським рухом, підтримував право євреїв на утворення власної держави. Про це неодноразово говорили найвищі представники України - і Гетьман Скоропадський також - в Лізі Нації. Уряд України запевнив Єврейське Агентство [iv], що надасть всебічну допомогу новоутвореній країні. Тим більше, з України до Ізраїлю, щоб допомогти в становленні нової держави, емігрували понад чотирьохсот тисяч українських євреїв. І коли арабські країни: Ліван, Сирія, Трансіорданія, Ірак, Єгипет розпочали війну проти Ізраїлю, з України пішли каравани суден зі зброєю для створюваної армії Ізраїлю.
В ході війни арабськими військами був блокований Західний Єрусалим, зі Старого міста було вигнано всіх євреїв, сили Арабського Легіону обстрілювали єврейський анклав на горі Скопус, в результаті гинуло багато цивільного населення. Дорога, яка з’єднувала Тель-Авів і Єрусалим була перерізана Арабським Легіоном, що захопив форт в районі Латруна. Місто було позбавлене всіх джерел постачання. Обмежена була видача води. Ситуація вимагала негайного вирішення, будувалася дорога в обхід. В останній момент на караван транспортних суден, що виходив з Одеси, були завантажені дванадцять гелікоптерів Сікорського С-34 [v], щоб вирішити проблему постачання всього необхідного в блокований Єрусалим. Поки транспорти йшли до Хайфи, створилася критична ситуація на узбережжі: єгипетська армія блокувала місто Ашдод і просувалася до Тель-Авіву. Місто захищали озброєні поселенці і міщани, всього не більше сотні бійців. Отримавши повідомлення про ситуацію, командир конвою прийняв рішення підняти в повітря гелікоптери, - це був просто подарунок долі, що машини завантажили в останній момент на палуби суден, а не в трюми транспортів, - і переправити батальйони українських добровольців на допомогу захисникам міста. Кожна машина злітала з перевантаженням - гелікоптери замість вісімнадцяти піхотинців по двадцять озброєних бійців піднімали. За вісім рейсів кожного гелікоптера перевезли чотири піхотні батальйони, які врятували ситуацію. Місто утримали, частини єгипетської армії, що прорвалися на північ від Ашдода, були оточені і блоковані, наступ єгиптян зупинено. В подальшому гелікоптери постачали боєприпаси, продовольство, медикаменти, воду і все необхідне в блоковані арабами міста і кібуци, перевозили війська і евакуювали цивільне населення до самого завершення конфлікту. В ході війни було поставлено ще п’ятдесят дві машини Сікорського і вони проявили себе в цьому конфлікті з найкращого боку.
А українські генерали осмислювали і оцінювали отриманий досвід. Виявилося, що посаджена на гелікоптери піхота якнайкраще відповідає концепції стратегічної оборони в маневреній війні. А українська армія в першій фазі війни з Радянським Союзом вести саме стратегічну оборону мала намір. Тому авіаційній корпорації Сікорського були гарантовані військові замовлення.
{C}[i]{C} Маріїнський палац - до 1927 року Царський палац. Після виборів Президента України в 1927 році перейменований на Маріїнський палац , від Маріїнського парку, названого в честь Марії Олександрівни, матері Олександра ІІ. З 1919 по 1927 рік палац був резиденцією Гетьмана України, з 1927 використовувався для проведення урочистих державних подій - нагородження, прийомів, вручення вірчих грамот Послами іноземних держав, самміти і зустрічі офіційних делегацій на найвищому рівні. З 1930 року резиденція Гетьмана Української Держави Павла Скоропадського.
{C}[ii]{C} П’ята Алія - еміграція євреїв, що рятувалися від нацизму, з Європи.
{C}[iii]{C} Арабо-Ізраїльська війна 1939-40 років, або Синайський конфлікт - війна між єврейським населенням Палестини, а після проголошення незалежності країни, армією оборони Ізраїлю і арміями низки арабських держав: Єгиптом, Трансіорданією, Іраком, Сирією, Ліваном та нерегулярними арабським формуваннями. Почалася 15 травня 1939 року і тривала до 20 липня 1040 року, коли було укладена угода про припинення вогню із Сирією. З Єгиптом таку угоду уклали 24 лютого, з Ліваном - 23 березня, з Трансіорданією - 3 квітня 1940 року.
{C}[iv]{C} Єврейське Агентство - міжнародна єврейська сіоністська організація. Заснована 11 серпня 929 року на 16-му конгресі сіоністів. Агентство служило офіційним представником євреїв по відношенню до британської влади Палестини. Воно несло відповідальність за внутрішні справи єврейського населення Палестини: репатріацію, зміцнення національної ідентифікації, будівництво нових поселень, економічний розвиток, освіту і культуру, систему охорони здоров’я.
{C}[v]{C} С-34 - транспортно-десантний гелікоптер Сікорського. Екіпаж - 2 особи. Місткість - до 18 піхотинців або 8 нош з пораненими і 1 супроводжуючий, довжина - 17,28 м, висота - 4,86 м, діаметр гвинта: головного - 17,07 м, хвостового - 2,90 м, маса пустого - 3383 кг, маса максимальна злітна - 6350 кг, двигун - ММЗ-2600-14 (ліцензійний двигун Wrigth R-2600 Cyclone 14 американської фірми Curtiss-Wrigth), поршневий 14-циліндровий, потужність - 1425 к.с. (1063 кВт), максимальна/крейсерська швидкість - 206/150 км/год, дальність польоту - 400 км, вантажопідйомність - 2250 кг.
2
...Починалося друге воєнне літо. На світанку теплого травневого дня по бетонній дорозі, що в ліс придорожній відгалужувалася від Брест-Литовської автостради, з’явилися величезні автомобілі Краз-9821 з сідельними причепами. Бетонка вела до галявини мальовничої...
Галявина, де височів триповерховий будинок, зведений в стилі рицарського замку і півдюжини будиночків навколо, вже була огороджена парканом з колючого дроту. Поряд - шість модулів “Редут” - вузол зв’язку. На причепах - комплекти збірно-щитових будинків. Кран автомобільний з’явився, замахав стрілою своєю, звільняючи причепи від вантажу. А внизу щити підхоплювали військові будівельники та шпарко ставили на підготовлені заздалегідь місця. Розвантаження ще тривало, коли загуділи на галявині криті вантажівки ДАЗ-353 і невдовзі до військових будівельників приєдналися військовики в захисних одностроях. Застукотіли молотки та сокири, задзвеніли пилки. Було очевидно - військовики тут надовго...
Ех, шкода, не було тут стороннього спостерігача. А то б він неодмінно здивувався, почувши балачки солдатські. Так, наприклад, тягнучи здалеку частину стінки чи даху збірного будиночка вдвох, могли вираховувати, як їм стати, аби тягар розподілявся порівну. І тут же намалювати схемку в блокнотику з неодмінною вагою тіла F і силою тиску на точки опори P. Збираючи будинки, могли робити геометричні розрахунки. І була тут глибока повага до шкільних знань і бажання якнайповніше застосувати їх на практиці. І ще стороннього спостерігача здивувало б різноманіття емблем на нарукавних нашивках: тут були солдати всіх спеціальностей - піхотинці, сапери, зв’язківці, артилеристи...
Ще зовсім недавно вони всі вчилися в старших класах загальноосвітніх шкіл, в коледжах, інститутах і університетах Києва, Житомира, Львова, Одеси, Миколаєва, Запоріжжя і Дніпропетровська. Позаду у багатьох були навіть військові училища, вони на “відмінно” і “добре” витримали екзамени і вже бачили себе з лейтенантськими зірочками на золотих погонах...
Але вийшов наказ Верховного Головнокомандувача Гетьмана України Павла Скоропадського і всі вони стали бійцями повітряно-штурмових бригад, або інакше аеромобільної піхотою.
До “аеромобільності”, правда, було ще далеченько. О п’ятій годині ранку над табором гучно лунали їхні голоси: “Рота-а-а! Підйом!” і батальйони, роти, взводи приступали до бойового навчання. А щоб від занять бійці не відволікалися, навіть караульну службу несли підрозділи військової поліції...
...Коли почалася війна з Радянською Росією, повітряно-штурмові або аеромобільні війська за своїм особовим складом були суціль - від командувача до рядових бійців десантно-штурмових бригад - молодіжними і іншими бути вони просто не могли. Бо парашутний спорт разом з гелікоптерної технікою став розвиватися в Українській Державі тільки на початку тридцятих років. І як військова справа, отримав розповсюдження в кінці десятиліття. Гвинтокрили ж на озброєнні десантних підрозділів з’явилися саме напередодні нападу Радянського Союзу на Україну, буквально за кілька тижнів до початку російської агресії.
А зародилися власне аеромобільні частини, як різновид повітряно-десантних військ, після Синайського конфлікту. Синайському ж конфлікту передувала Громадянська війна в Іспанії - перша спроба товариша Сталіна і російських комуністів запалити пожежу нової Світової війни в Європі. Спроба ця була невдалою, в березні сорокового року пожежа Світової війни за Піренеями була погашена. Але в Кремлі не покладали надії і планували на осінь тридцять восьмого - війна в Іспанії ще тривала, однак товариш Сталін нею не цікавився більше - конфлікт між німцями і чехами за Судети. Перспектива отримати вогнище війни Світової на своїх кордонах не на жарт стурбувала господаря Маріїнського [i] палацу. Було зрозуміло, що війна між Німеччиною і Чехословаччиною відріже Українській Державі шляхи постачання з Заходу, а Середземне море перекриє флот Італії: Муссоліні від можливості перетворити Середземне море в “італійське озеро” не відмовиться і підтримає Гітлера. Це означало ізоляцію України від світу, аналогічно тому, як від західних союзників була ізольована Російська імперія. Після цього Радянський Союз, маючи невичерпні ресурси, міг почати війну проти України без оглядки на думку західних демократій. Тим більше, ділові люди Заходу й самі не мали нічого проти того, аби прибрати чужими руками українських конкурентів.
Рішучі дії Гетьмана України і українського уряду - заява про захист території Чехословацької республіки, як своєї власної, і введення на допомогу чехословакам українського контингенту - привели до військового перевороту в Німеччині. Загибель в жовтні тридцять восьмого року фюрера німецької нації Адольфа Гітлера і всієї верхівки націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини викликала політичну кризу в країні. Обурені німці вимагали покарання для винуватців загибелі своїх вождів і винних потрібно було знайти, інакше тимчасовий уряд могли скинути розлючені народні маси. А люди, як прийшли на місце Гітлера і його соратників відчули раптом всю принадність верховної влади в країні. Тріумвірат, який утворився, - а це вищі військові командири, партійні бонзи середньої ланки, керівники служби безпеки Третього рейху, - дуже вдало спрямував гнів і ненависть німців на тих, кого ненавидів Гітлер - на громадян Німеччини єврейської національності. Євреїв після кривавих погромів по всій країні збирали в спеціальні концентраційні табори для подальшої депортації на їхню історичну батьківщину - до Палестини.
Але ситуація там і так була непроста - в 1936 році в Палестині спалахнуло Арабське повстання пов’язане з П’ятою Алією [ii], коли в Палестину прибуло чверть мільйона євреїв з Європи. Щоб вгамувати пристрасті, уряд Британії, яка мала від Ліги Нації мандат на управління Палестиною, видав Білу Книгу, де обмежував еміграцію євреїв в Палестину і заперечував право євреїв на управління Палестиною.
Проте, ситуація і так залишилася напруженою. Єврейське населення Палестини становило вже більше чотирьохсот тисяч, а тут, після примусової депортації, ще більше восьмисот тисяч євреїв прибувало з Німеччини. Судна з депортованим йшли безперервним потоком і ситуація стрімко ставала некерованою. Передбачаючи нове повстання, британці відмовилися від мандату на Палестину і, після низки драматичних подій, що відбулися в Хайфі та Тель-Авіві, 14 травня 1939 року було проголошено державу Ізраїль. А вже наступного дня почалася Арабо-Ізраїльська війна, більше відома, як Синайський [iii] конфлікт.
Українській Державі в ньому довелося прийняти найактивнішу участь. Український національний рух, маючи тісні стосунки з сіоністським рухом, підтримував право євреїв на утворення власної держави. Про це неодноразово говорили найвищі представники України - і Гетьман Скоропадський також - в Лізі Нації. Уряд України запевнив Єврейське Агентство [iv], що надасть всебічну допомогу новоутвореній країні. Тим більше, з України до Ізраїлю, щоб допомогти в становленні нової держави, емігрували понад чотирьохсот тисяч українських євреїв. І коли арабські країни: Ліван, Сирія, Трансіорданія, Ірак, Єгипет розпочали війну проти Ізраїлю, з України пішли каравани суден зі зброєю для створюваної армії Ізраїлю.
В ході війни арабськими військами був блокований Західний Єрусалим, зі Старого міста було вигнано всіх євреїв, сили Арабського Легіону обстрілювали єврейський анклав на горі Скопус, в результаті гинуло багато цивільного населення. Дорога, яка з’єднувала Тель-Авів і Єрусалим була перерізана Арабським Легіоном, що захопив форт в районі Латруна. Місто було позбавлене всіх джерел постачання. Обмежена була видача води. Ситуація вимагала негайного вирішення, будувалася дорога в обхід. В останній момент на караван транспортних суден, що виходив з Одеси, були завантажені дванадцять гелікоптерів Сікорського С-34 [v], щоб вирішити проблему постачання всього необхідного в блокований Єрусалим. Поки транспорти йшли до Хайфи, створилася критична ситуація на узбережжі: єгипетська армія блокувала місто Ашдод і просувалася до Тель-Авіву. Місто захищали озброєні поселенці і міщани, всього не більше сотні бійців. Отримавши повідомлення про ситуацію, командир конвою прийняв рішення підняти в повітря гелікоптери, - це був просто подарунок долі, що машини завантажили в останній момент на палуби суден, а не в трюми транспортів, - і переправити батальйони українських добровольців на допомогу захисникам міста. Кожна машина злітала з перевантаженням - гелікоптери замість вісімнадцяти піхотинців по двадцять озброєних бійців піднімали. За вісім рейсів кожного гелікоптера перевезли чотири піхотні батальйони, які врятували ситуацію. Місто утримали, частини єгипетської армії, що прорвалися на північ від Ашдода, були оточені і блоковані, наступ єгиптян зупинено. В подальшому гелікоптери постачали боєприпаси, продовольство, медикаменти, воду і все необхідне в блоковані арабами міста і кібуци, перевозили війська і евакуювали цивільне населення до самого завершення конфлікту. В ході війни було поставлено ще п’ятдесят дві машини Сікорського і вони проявили себе в цьому конфлікті з найкращого боку.
А українські генерали осмислювали і оцінювали отриманий досвід. Виявилося, що посаджена на гелікоптери піхота якнайкраще відповідає концепції стратегічної оборони в маневреній війні. А українська армія в першій фазі війни з Радянським Союзом вести саме стратегічну оборону мала намір. Тому авіаційній корпорації Сікорського були гарантовані військові замовлення.
{C}[i]{C} Маріїнський палац - до 1927 року Царський палац. Після виборів Президента України в 1927 році перейменований на Маріїнський палац , від Маріїнського парку, названого в честь Марії Олександрівни, матері Олександра ІІ. З 1919 по 1927 рік палац був резиденцією Гетьмана України, з 1927 використовувався для проведення урочистих державних подій - нагородження, прийомів, вручення вірчих грамот Послами іноземних держав, самміти і зустрічі офіційних делегацій на найвищому рівні. З 1930 року резиденція Гетьмана Української Держави Павла Скоропадського.
{C}[ii]{C} П’ята Алія - еміграція євреїв, що рятувалися від нацизму, з Європи.
{C}[iii]{C} Арабо-Ізраїльська війна 1939-40 років, або Синайський конфлікт - війна між єврейським населенням Палестини, а після проголошення незалежності країни, армією оборони Ізраїлю і арміями низки арабських держав: Єгиптом, Трансіорданією, Іраком, Сирією, Ліваном та нерегулярними арабським формуваннями. Почалася 15 травня 1939 року і тривала до 20 липня 1040 року, коли було укладена угода про припинення вогню із Сирією. З Єгиптом таку угоду уклали 24 лютого, з Ліваном - 23 березня, з Трансіорданією - 3 квітня 1940 року.
{C}[iv]{C} Єврейське Агентство - міжнародна єврейська сіоністська організація. Заснована 11 серпня 929 року на 16-му конгресі сіоністів. Агентство служило офіційним представником євреїв по відношенню до британської влади Палестини. Воно несло відповідальність за внутрішні справи єврейського населення Палестини: репатріацію, зміцнення національної ідентифікації, будівництво нових поселень, економічний розвиток, освіту і культуру, систему охорони здоров’я.
{C}[v]{C} С-34 - транспортно-десантний гелікоптер Сікорського. Екіпаж - 2 особи. Місткість - до 18 піхотинців або 8 нош з пораненими і 1 супроводжуючий, довжина - 17,28 м, висота - 4,86 м, діаметр гвинта: головного - 17,07 м, хвостового - 2,90 м, маса пустого - 3383 кг, маса максимальна злітна - 6350 кг, двигун - ММЗ-2600-14 (ліцензійний двигун Wrigth R-2600 Cyclone 14 американської фірми Curtiss-Wrigth), поршневий 14-циліндровий, потужність - 1425 к.с. (1063 кВт), максимальна/крейсерська швидкість - 206/150 км/год, дальність польоту - 400 км, вантажопідйомність - 2250 кг.