Я
Я люблю запахи. Запахи людей, місць, магазинів, фонтанів. Просто повітря. Запахи різних пір року. Я би сказала, що колекціоную запахи. Коли раптом зачую якийсь посеред вулиці, одразу згадую певну людину і моменти, повязані з нею, відчуття від неї, її очі. Ніколи не плутаю людські запахи. Або згадую місця, або квартири, кожна з яких має тільки свій запах, не буває квартир без запахів. Згадую події, усмішки, рухи, пору дня, пози, розмови, звуки. У всього є свій запах. Коли чую якісь особливі для себе запахи, то серце завмирає і я знову переживаю те минуле, повязане з цими запахами. Просто фізично відчуваю.
Я люблю дорогу. Від залізниці до грунтовки в лісі. Байдуже - їхати чи йти. Байдуже на погоду. Дорога мене заворожує. У ній, певно, і полягає моє щастя. Я люблю їздити трамваями і ходити трамвайними коліями. Люблю останні пізні вагони метро. Люблю стояти в останньому вагоні поїзда і дивитися у вікно. Люблю, коли на передньому сидінні в машині завмирає і стає невагомим серце. Люблю шкіряні сидіння і деревяні лавки. Люблю, коли довго йдеш з наплічником пильною розжареною дорогою дихнути пилюки з-під колес машини, що загальмувала, а потім незграбно застрибнути у неї і блаженно усміхнутися. Люблю в дорозі вдивлятися в обличчя людей. Вивчати їх очі, носи, руки, животи, слідкувати за рухами. Рухами в дорозі. Люблю, як пахне дорога після дощу.
Я люблю голоси. Є такі голоси, що піднімають мені настрій за долі секунди, ще як тільки розумію, що почую їх за мить - в рельності, телефоном чи подумки, пригадуючи інтонації. Люблю манеру деяких людей говорити. Є такі голоси, які хочеться слухати постійно. Тоді так по-дурному говориш: "Кажи щось". Насправді байдуже що. Голоси мене лікують. Голоси мені сняться вкупі зі запахами. Люблю уловлювати інтонації голосів, маніпулювати інтонаціями. Люблю плавні затишні звуки, тихі і щирі голоси. Деякі голоси мене заворожують, як змію. Вони - моя своєрідна музика. Моя терапія.
Я люблю музику. Люблю просту музику зі словами і люблю складну, з беками і фонами. Власне останні мене найбільше притягають і направляють на якийсь один непомітний ритм. Коли мене питають, що я слухаю, то відповідаю, що усе підряд. Ні, не радіо. Я не можу цього пояснити, бо сама не знаю. Я люблю важкий рок і душевний рок-н-рол, я люблю Моцарта. Я люблю бритнську музику. Класику попси теж люблю. Люблю народні пісні та колисанки. Я люблю красиві звуки. Люблю незграбну гітару на природі чи тамтами, чи просто маракаси. Завжди можна глянути у мій плей-лист з понад тисячі треків, який я слухаю частинами у різні періоди життя, у різні періоди настрою та за різних бажань.
Я ще дуже багато усього люблю:). Я люблю життя і усе, що у ньому є, тому що це приносить мені неймовірну насолоду. А насолоду я люблю найбільше:).
З.І. От зараз вслуховуюсь у волинку десь там-там-там... І хочеться кружляти:).
Я люблю дорогу. Від залізниці до грунтовки в лісі. Байдуже - їхати чи йти. Байдуже на погоду. Дорога мене заворожує. У ній, певно, і полягає моє щастя. Я люблю їздити трамваями і ходити трамвайними коліями. Люблю останні пізні вагони метро. Люблю стояти в останньому вагоні поїзда і дивитися у вікно. Люблю, коли на передньому сидінні в машині завмирає і стає невагомим серце. Люблю шкіряні сидіння і деревяні лавки. Люблю, коли довго йдеш з наплічником пильною розжареною дорогою дихнути пилюки з-під колес машини, що загальмувала, а потім незграбно застрибнути у неї і блаженно усміхнутися. Люблю в дорозі вдивлятися в обличчя людей. Вивчати їх очі, носи, руки, животи, слідкувати за рухами. Рухами в дорозі. Люблю, як пахне дорога після дощу.
Я люблю голоси. Є такі голоси, що піднімають мені настрій за долі секунди, ще як тільки розумію, що почую їх за мить - в рельності, телефоном чи подумки, пригадуючи інтонації. Люблю манеру деяких людей говорити. Є такі голоси, які хочеться слухати постійно. Тоді так по-дурному говориш: "Кажи щось". Насправді байдуже що. Голоси мене лікують. Голоси мені сняться вкупі зі запахами. Люблю уловлювати інтонації голосів, маніпулювати інтонаціями. Люблю плавні затишні звуки, тихі і щирі голоси. Деякі голоси мене заворожують, як змію. Вони - моя своєрідна музика. Моя терапія.
Я люблю музику. Люблю просту музику зі словами і люблю складну, з беками і фонами. Власне останні мене найбільше притягають і направляють на якийсь один непомітний ритм. Коли мене питають, що я слухаю, то відповідаю, що усе підряд. Ні, не радіо. Я не можу цього пояснити, бо сама не знаю. Я люблю важкий рок і душевний рок-н-рол, я люблю Моцарта. Я люблю бритнську музику. Класику попси теж люблю. Люблю народні пісні та колисанки. Я люблю красиві звуки. Люблю незграбну гітару на природі чи тамтами, чи просто маракаси. Завжди можна глянути у мій плей-лист з понад тисячі треків, який я слухаю частинами у різні періоди життя, у різні періоди настрою та за різних бажань.
Я ще дуже багато усього люблю:). Я люблю життя і усе, що у ньому є, тому що це приносить мені неймовірну насолоду. А насолоду я люблю найбільше:).
З.І. От зараз вслуховуюсь у волинку десь там-там-там... І хочеться кружляти:).