окупація

[smijana]

"Коли я навчався у Республіканській художній школі, нас щоліта на два місяці розвозили по селах на "літню практику". Ми жили по хатах у місцевих селян, щодня малювали з ранку до вечора усе, що нас могло зацікавити. І мені часто від багатьох старих людей приходилось чути: "Ото при німцях тільки й пожили"... Це так суперечило усьому, що нам

Comments

[nik_adams]

Дивно, у мене там написано- коментарів (0), чи то може просто з мобільного не видно... Стаття однобока, фактично дзеркальне відображення радянської пропаганди, тільки тепер визволителі і окупанти помінялися місцями. З вашого дозволу, додам до вашої скарбнички спогади моєї бабусі, була у нас колись з нею розмова... Отож, Чернігівщина, Бахмацький район. В 33-му моїй бабусі було лише три роки, тому про той час вона знає лише з розповідей своєї матері. Бабуся тоді дуже заслабла від голоду, навіть ходити перестала. Її намагалися відводувати "полив'яниками", таким собі хлібом з полови та гнилої картоплі, що залишилася на полях. Але бабуся тих полив'яників не їла, "браковита була" (с:). Голод якось пережила. Сестрі мого дідуся пощастило менше, вона померла в 8 років в 33-му. В той же час сільські активісти ходили по селу і відбирали навіть залишки круп з глечиків і гладишок. В 41-му бабусі вже було, відповідно 11. Вона саме ходила в 4-й клас, на цьому її освіта й закінчилася. Першим, що вона згадує про німців це те, як вони намазували шматки

[smijana]

Величезна подяка за свідчення.. вони безцінні, дякую

[borys_javir]

а) в Галичині окупантом були саме «москалі». німців сприймали інакше - навіть краще, ніж поляків. бо німці знову після Австрії принесли закон (хоч і суворий), порядок. звісно, люди співчували жидам, яких зганяли в табори, але в рамках всіх подій після вересня ’39 прихід німців був полегшенням...

б) та так і живемо досі в окупації. якщо подивитися, то багато керівників областей не є вихідцями з областей, якими керують. і так на всіх рівнях влади. а ставити чужих - то одна з ознак окупації. своя влада б «вирощувала» еліту на місцях і залучала її до управління. а тут все інакше. по-суті, сучасна Україна є імперією, де Київ - центр, а регіони - колонії. так і живемо...

[my_flow]

мої родичі, пра- і просто бабусі і дідусі жили на Львівщині і війна для них почалася з приходом НКВД у 39-му. у великій родині моєї бабусі тільки один її стрийко Влодко (брат тата) був ідейним комуністом, і таких у селі було загалом небагато. в родині його комуністичні переконання сприймали як юнацькі вибрики, не більше. коли у 39-му прийшла Радянська влада її зустріли з полегкістю, бо за Польщі жилося дуже важко, - згадувала моя бабуся, - та та полегкість дуже скоро обернулася кривавими слізьми. моїй бабусі у 39 було 15. вона встигла розповісти мені, що від того що виробляли "визволителі", люди в селі лисіли від страху. виявляється, від страху можна лисіти... Стрийко Влодко невдовзі повісився, не витримав. А в родині наміть ім"я Влодко стало табу. Коли в 41-му прийшли німці, їх зустріли з полегкістю. І за німців було дуже важко, - згадував мій прадідусь, - важко у тому сенсі, що господарство було обкладене дуже великим податком, потрібно було тяжко робити, аби вчасно здавати ту продовольчу норму. А ще про порядок: з ним було дуже

[smijana]

Я теж не розглядаю ні саму статтю ні тему як "німці - це добро". В жодному разі!.. але власне що у порівнянні з двох окупацій, то або нічим вони не відрізнялися в підсумку, або для мешканців сіл які не належали до влади, партій чи військових, для суто мирного населення так би мовити, навіть могли бути і меншим злом. Не для всіх, звичайно.

Дякую тобі за розповідь.
..як же вони натерпілися, те покоління.. в голові не вкладається.