ну що б, здавалося, слова..

Dec 06, 2012 01:14

"наша(вже не наша)хата старіща"
написав в одному коментарі жж-френд з Черкащини..
Я останнім часом така чутлива на слова стаю, дотикається до душі все живе.
І у нас у бабусі так кажуть: "старІща, холодніща" (і інші порівняльні прикметники не на "іша" а на "іща"), а ще - "грубша" у значенні "товстіша". "Груба" - це і повна жінка, "грубший" - це і будь-який товстіший предмет.
Цікаво, чому "груба" - це обігрівальна маленька пічка у стіні між двома частинами хати.. і звідки що пішло: товсту стіну назвали "грубою стіною"="грубою", чи може навпаки?..

Сьогодні забрала з ремонту мамину сумку, зупинилася по дорозі біля якихось прикрас у скляному сяючому мінімагазинчику в переході, кажу - гарні у вас браслетки, а тонші є? -
- Всякі є,- каже продавчиня - і тонші, і грубші...
А у мене мало сльози на очах не виступили. Як добре що хоч хтось ще так каже.. і хай це "не літературна норма" - але це живе слово. "Так кажуть".. і у нас, і у когось.
Бо так хочеться саме живого, безпосереднього, справжнього.

неназване, мовне, моє

Previous post Next post
Up