ну що б, здавалося, слова..

[smijana]

"наша(вже не наша)хата старіща"написав в одному коментарі жж-френд з Черкащини

Comments

[smijana]

Наша піч регоче, короваю хоче

[o_teren]

Щось я почитав про ті "груби" і здалося мені, що корінь там якийсь дуже старезний, мало чи не індоєвропейський, але от в значенні "пічки" воно до нас таки ще раз від німців прийшо. (Цікавезне читання виявилося: від "гробу", "грабання", "греблі" аж до "гребінця", і схоже все з одного патичка виросло :)). Ну це так, як на мій хлопський розум. :)
ПС. От всі приклади про "грубе" - з якимось негативним забарвленням. Але ж "грубе" може бути й чимось приємним, наприклад, "грубі гроші". :)

[smijana]

дякую за чудовий коментар

[lena_ua_mk]

Бабуся моя казала :"пішла топити грубу" чи ""вибирати попіл з груби" ...чрмусь так називала піч - а народилась вона на півдні України - на Херсонщині...

[smijana]

Ленусь, дякую тобі!! дуже приємно від тебе почути. :) І мої так казали "розтопити в грубі", вибрати попіл..
Згадаєш якісь бабусині слова (несхожі на звичні) - пиши. :)

[smijana]

Ну ясна річ що чітко розрізняли, я ж не кажу що це одне і те ж.. просто що мають спільний корінь з прикметниками і іншими словами, утвореними від того ж кореня: загрубілий, згрубша і т.д.
Тому і цікаво чи є зв'язок навпаки - коли від прикметника утворилася власна назва предмета.. наприклад, як від явно старішого прикметника "дикий" (дикий звір, дике поле і т.і.) утворилася назва дерева "дичка". Утворилася тоді, коли виникли свійські сортові дерева і треба було якось назвати дерево яке дає дикі плоди..
Можливо (я лише припускаю, не наполягаю, як версія) так саме і прикметник "грубий" у значенні "об'ємний, товстий" ліг в основу назви конструкції жіночого роду, подібного на піч (піч - теж жіночого): груба.

[idegen]

мене, чесно кажучи, трошки піднервовують люди, які надто зациклені на так званій "літературній нормі" - ніби вона створена богами, а не живими людьми і політичними обставинами.

[smijana]

Ну так.. з одного боку збіднена пласка мова де кожний пише як хоче - сумне видовище, але і затиснена в кліщі - фактично мертва.. мова має бути живою. І вчитися мови треба у носіїв, а не лише у книжок, якими б вони розумними не були.

[jabogdan]

народна мова має живитися діалектами, а не відштовхувати їх.
українська народна, а не зроблена на основі запозиченої писемної мови як російська.

[smijana]

Саме так.
Діалекти і "народна словотворчість" - найкраще джерело свіжої води для водойми мови, я б так сказала
(ну образні у мене асоціації, що зробиш.. :) )

[o_teren]

Не знаю, що там з літературною нормою, але я таке чув і на житомирщині, і, якщо пам'ять не зраджує, на півдні київщини. Може й не дуже відоме слово, але ще цілком живе, імхо. :)

[smijana]

Про літературні норми - це я про "старіща, холодніща, тепліща"..
А "грубка, груба, грубий (у значенні "товстий")" - це я здогадуюся, що слово жило і живе. :)

[alla_g]

на Рівненщині теж так говорять ).
а мені вчора в голову вбився "бедрик" сама не знаю чому. може тому ностальгія за літом... думала, чому саме так його називають на моїй батьківщині . а ти знаєщ, що це за "птаха" ? )

[smijana]

..у мене завжди це слово викликає спогад про дідуся, дай Бог йому здоров'я.. коли я була малою, він часто ласкаво дражливо називав мене "ти, бедричка.." :)))

о, дякую за інформацію.
ой, як же ж я ціную жж за те що він дає можливість почути більше ніж своє власне оточення (своєї частини України), і то "з перших вуст". :)