Пані Рогачинська вітає зі святом :)
Оце я нарешті прискакала на рогачі приїхала додому, поскладала сорочки і плахти.. їхали, до речі, в метро з доцею зі зі старшими Бутами ("Буття"), вони на Оболоні живуть. Поговорили, і навіть поспівали на ескалаторі. :)
..і вітаю всіх зі святом!!! :) Всім бажаю гарної пари і веселих свят.
Встала о 06.20, о 08.00 була на роботі щоб закінчити 17.00 (змістила робочий день з дозволу начальника, щоб ні в кого не відпрошуватися), перевдягнулася ще на роботі, зустрілася із Промінчиком, і поїхали в музей Гончара святкували Андрія.
А там - плели дівчат по-колишньому, в'язали хустки та намітки п'ятьма способами, дівчата ворожили на квасолі, коноплях, поліняках до печі, місили калиту і ліпили вареники, ну і забава-Калита була, трохи співали і танцювали..
Я теж калиту кусала! :)) Казала що я є пані Рогачинська (бо Коцюбинські скачуть на коцюбах, а Рогачинські - на рогачах), хочу калиту кусати (не зважаючи на те що мене будуть по писку писати), і скакала всіма своїми кілограмами за підвішеною калитою як та коза .. :)))) аж хустку згубила. :) І мала мальовану квачиком щоку, але і кусінчик смачної калити з медом за щокою. яку пекла, виявляється, старша жіночка з "Буття".
Музики були класні, гурт "Баламути": цимбали, скрипки, сопілка, величенький тулумбасик такий з тарілочкою.. а сопілкаря впізнала - він із гурту "Камо грядеши". Підійшла до нього, спитала - так, каже, але ми давно не збраємося.
А я їх чула, на "сходці Літературного клубу" (львівської прописки) у Культ Ра, десь з півтора роки тому! Наживо, у метрі відстані.. їх "На річці" чудову.
Вони поліський фольклор співають, самі за ним і їздили, до речі, коли вчилися десь на етнографії чи що, та і родини і бабусі у них із полісся. Співають у сучасній, але треба сказати, дуже "обережній" і красивій обробці (бо я щодо цього дууже строгий і упереджений слухач і суддя). Я вже про них писала тоді ж, повторююся..
А той хлопець, якого сьогодні впізнала у "Баламутах" із сопілкою, віртуозно володіє кількома десятками духових народних інструментів - як українських, так і молдавських і інших. Чула недавно його інтерв'ю по нацрадіо. І співав дуетом колядку (теж поліську) гарно сьогодні. Голос теж суперовий. Молодець.
Правда ж, чудова у них ця пісня?.. шкода що "рідко збираються".
Якщо я правильно розчула, там в кінці:
Черевички рипу-рипу,
Батько каже: нові куплю.
А матінка: трясці, трясці,
Бо не вміє валом прясти.
* Для виготовлення ряден і мішків виготовляли і використовували «вал», який пряли вже без прядки, а на веретено з клоччя, яке залишилося під час прядіння ниток із кожної мички. http://olenasunny.blogspot.com/2012/03/hempseed-shirt.html
..і вітаю всіх зі святом!!! :) Всім бажаю гарної пари і веселих свят.
Встала о 06.20, о 08.00 була на роботі щоб закінчити 17.00 (змістила робочий день з дозволу начальника, щоб ні в кого не відпрошуватися), перевдягнулася ще на роботі, зустрілася із Промінчиком, і поїхали в музей Гончара святкували Андрія.
А там - плели дівчат по-колишньому, в'язали хустки та намітки п'ятьма способами, дівчата ворожили на квасолі, коноплях, поліняках до печі, місили калиту і ліпили вареники, ну і забава-Калита була, трохи співали і танцювали..
Я теж калиту кусала! :)) Казала що я є пані Рогачинська (бо Коцюбинські скачуть на коцюбах, а Рогачинські - на рогачах), хочу калиту кусати (не зважаючи на те що мене будуть по писку писати), і скакала всіма своїми кілограмами за підвішеною калитою як та коза .. :)))) аж хустку згубила. :) І мала мальовану квачиком щоку, але і кусінчик смачної калити з медом за щокою. яку пекла, виявляється, старша жіночка з "Буття".
Музики були класні, гурт "Баламути": цимбали, скрипки, сопілка, величенький тулумбасик такий з тарілочкою.. а сопілкаря впізнала - він із гурту "Камо грядеши". Підійшла до нього, спитала - так, каже, але ми давно не збраємося.
А я їх чула, на "сходці Літературного клубу" (львівської прописки) у Культ Ра, десь з півтора роки тому! Наживо, у метрі відстані.. їх "На річці" чудову.
Вони поліський фольклор співають, самі за ним і їздили, до речі, коли вчилися десь на етнографії чи що, та і родини і бабусі у них із полісся. Співають у сучасній, але треба сказати, дуже "обережній" і красивій обробці (бо я щодо цього дууже строгий і упереджений слухач і суддя). Я вже про них писала тоді ж, повторююся..
А той хлопець, якого сьогодні впізнала у "Баламутах" із сопілкою, віртуозно володіє кількома десятками духових народних інструментів - як українських, так і молдавських і інших. Чула недавно його інтерв'ю по нацрадіо. І співав дуетом колядку (теж поліську) гарно сьогодні. Голос теж суперовий. Молодець.
Правда ж, чудова у них ця пісня?.. шкода що "рідко збираються".
Click to viewЯкщо я правильно розчула, там в кінці:
Черевички рипу-рипу,
Батько каже: нові куплю.
А матінка: трясці, трясці,
Бо не вміє валом прясти.
* Для виготовлення ряден і мішків виготовляли і використовували «вал», який пряли вже без прядки, а на веретено з клоччя, яке залишилося під час прядіння ниток із кожної мички. http://olenasunny.blogspot.com/2012/03/hempseed-shirt.html