МІЙ ВЧОРАШНІЙ СОН
Мені приснився сон, немов переді мною,
Стояла ти - вражаючи красою.
Ти посміхалась щиро, дивилась мені в очі.
Тебе хотів би бачить що вечора, що ночі.
Стояла ти одна, у ніжній білій сукні,
Освітлена промінням - ці миті незабутні.
Цей сон дививсь уважно, вдивлявся я в деталі.
Ти радувала око і квіти розцвітали.
Стелились під ногами найкращі із букетів,
Сочився аромат найчарівніший в світі.
Там кожная пелюстка та кожен із бутонів,
Наповнювали світ красою неповторно.
Але даремний опис рослин що під ногами,
Коли найкраща квітка, то ти моя кохана.
То факт, що твоя врода яскравіша ніж квіти.
Перед тобою гаснуть всі буйні первоцвіти.
У тебе шкіра ніжна неначе у дитини.
Хода твоя чарівна немов би у царівни.
Богиня Афродита на твоїм фоні згасла,
Бо так як ти, натхнення вона дарить не здатна.
І кожную хвилину проведену з тобою,
Дивлюсь я і милуюсь не знаючи покою.
(О.Пастерчук)