Вірші

[shurik_past]

Я жду тебе вічно, бажаю сказать,
Слова, що я сам хочу чути.
Та ти не бажаєш зі мной розмовлять,
І штучно я в сумнів окутий.
Скажи ж ти відверто, не думай, скажи!
Що трапилось? В тебе є інший?
Хоча відкидаю я думки дурні,
І вірю що все буде ліпше.
Кохання прийшло несподівано нам,
Радів я до сьомого неба.
Але не понятно де ділося те,
Що може піти, що не треба.
Та я розумію, що відстань гірка,
Що я так поїхав далеко.
Але як зустрілись, сказала ти “да”,
Казала , “далеко - всерівно”.
Скажи ж ти, зізнайся, не мучи мене,
Щоб я не ходив як недужий!
Ти любиш мене, чи я так протеже,
Того хто тобі не байдужий?!
Раніше я жодній писать не хотів,
Ти перша, без сумніву. Віриш?
Прошу ти на сміх не сприймай цих рядків,
Серйозне питання в них лине.
На стіну - не кину, читай в СМС,
Подумай що в них тут пишу я.
Не треба це бачити подругам злим,
Вони все це тільки осудять.
Я зла не тримаю, ЛЮБЛЮ Я ТЕБЕ,
Як хлопчик маленький ридаю.
Лиш хочу я правду почуть від тебе,
Прошу я тебе, заклинаю.
А от помиляюсь - все це просто жарт,
Все добре у нас, як раніше.
То ти ж підкажи і дай мені знак,
Розбий ти мій сумнів скоріше!
                                               (О.Пастерчук)