Вірші

[shurik_past]

РИТОРИЧНЕ ПИТАНЯЯ
Яка цікава штука це життя.
Й здається, що завжди ми долею керуєм.
Та все ж, то марно!
Впливата на людське життя,
Ніхто й ніколи з нас не міг й не буде!
Все починається з нічого.
На світ з’являється дитя.
Воно мале пручається і жити хоче.
Шукає їсти і вже впитує знання,
Але на долю все ж впливать воно не може.
Пройдуть роки, маленьке підросте.
І стане особистістю - людиной.
Візьме собі, як всі,не легкий путь,
Що також, не відрізняється картиной.
Роки навчання, служба, інститут -
Цей шлях, мабуть, кожен із нас проходить.
І серед всеї кількості подій,
Що в ньом будуть,
Треба людей, що нас оточують, не мучить.
Все, що зробити, що сказати, як вчинить,
Вирішує одна вона - особа.
А доля неповторна у усіх.
Вона дана беззаперечно тай від Бога.
То хто що скаже? Ми господарі життя?
Ми здатні те, що нам начертано міняти?
У сі події, що ідуть у вічність, а не в забуття,
То те чого не треба забувати.
                                                   (О.Пастерчук)