Є такі банальні істини, які конче потрібно осягнути самостійно, інакше ніколи не сприйматимеш їх як істини бай дефолт ( Read more... )

Бач, Сараєво - середнього роду. Як дитя. Грайливе. Простодушне. Наївне. Белґрад, скажімо, Отой Белґрад - мужичура. Балагур і тріпло у розхристаній білій сорочці, на табуретці перед спантеличеними музикантами. І Загреб - це Пан Загреб. Кокетливі міщанські вусики, витончене зваблення за читанням ранкових газет. Найбільший шум, на який він здатен - ( Read more... )

Коли температуриш, дуже природно думаються якісь алогічні та неужиткові речі. Отак нещодавно лежала я і намагалася згадати, коли ж мене рішуче переселило на Внутрішні Балкани. Точно пам'ятала, що все сталося завдовго до того, як з'явилися переконливі особисті причини прив'язуватися до регіону. Але цікавив саме конкретний момент трансформації ( Read more... )

Він був одним з небагатьох друзів, від яких я отримав так багато і в яких стільки залишилося, що ані нові друзі, ані просто знайомі мені сьогодні не потрібні. Стільки мертвих, що немає ні часу, ні бажання знайомитися із живими.

Міленко ЄрговичІз кожним роком все більше і охочіше витрачаєш час на те, щоби бодай раз на рік об'їхати всі дорогі тобі ( Read more... )

Кажуть, це одна з останніх стадій любовного кретинізму - коли вмикаєш радіо і про першу ж почуту пісню думаєш: "О, це ніби все про мене співають!" Так ото в мене таке. Майже неможливо опиратися діагнозові, коли одна й та сама пісня починає тебе переслідувати, лунаючи в хорватських кафешках, крамницях, з вікон зустрічних машин і навіть деяких ( Read more... )

«Хтось кликав мене на ім'я, по складах: «Фе-де-рі-ко...» Я озирнувся - нікого. Я вслухався і зрозумів. Це вітер гойдав гілля старої тополі, і розмірений згорьований шелест я сприйняв за своє ім'я».Тут вчора був день народження в одного з найдорожчих мені землян. 113 років - красива дата. Із них ми разом всього якихось 15, але для мене це теж багато ( Read more... )

Поверніться, поверніться, поверніться, поверніться, поверніться, поверніться ( Read more... )

Щастя як умовно тривалий процес починається - всього лише - після того, як твердо приймаєш рішення. І вимикаєш боковий зір, який помічає побічні ефекти.

На другій шальці терезів залишається прадавня формула із Псалтиря: "Чого то племена бунтують, а народи задумують марне?". Але ця шалька поки що підіймається все вище.

( Read more... )

Або подорож можна уявити геть інакше. От хоча б в добу, коли терпіння і мужність були життєво необхідними для того, щоб дочекатися листа і здійснити подорож відповідно ( Read more... )