їду оце щойно з києва додому в бровари. на "спарі" заходить бабуся з онучкою років п'яти, садовить на сидіння біля мене, а сама стоїть, відхекується від спеки та важких сумок. мала, просто янголя, вродлива, позіхає, і я усміхаюся на те все. і тут бачу, вона повернулася до мене і дивиться просто в очі - виразно й без тіні сорому. це дике відчуття,
(
Read more... )