Магічним чином Славко Вакарчук кілька днів тому нагадав мені, що ...все ж таки я, мабуть, скучила за Україною трішки...Або може хоч за тими її рисами, що в моїй голові живуть. Ще пригадала, чи то усвідомила зновж таки, що все ж були пісні, які мені у ОЕ подобались...зі старого, звичайно.
Яке все ж таки фантастичне це місто вночі. Довгі три тижні... відвертала від нього очі. Сьогодні ж якось без пам*яті, не свідомо.....повернулась. І вперше відколи я тут.... місто, здається, дивиться на мене прихильно...
Мала фантастичні вихідні у містечку Ансі, що на Верхній Савойщині)). Хотіла вам фото показати, а нєтутатбіла.... Вдома інтернету немає, а на роботі зовнішні носії не конектяться .....
На автобусній зупинці бачила бабуню приблизно 80ти років з трохи молодшим дядечком. Компанія була повністю захоплена модифікаціями кишенькових швейцарських ножів один одного. Без перебільшень, колупали їх хвилин 10. Пре за таким спостерігати.