Магічним чином Славко Вакарчук кілька днів тому нагадав мені, що ...все ж таки я, мабуть, скучила за Україною трішки...Або може хоч за тими її рисами, що в моїй голові живуть. Ще пригадала, чи то усвідомила зновж таки, що все ж були пісні, які мені у ОЕ подобались...зі старого, звичайно.
Яке все ж таки фантастичне це місто вночі. Довгі три тижні... відвертала від нього очі. Сьогодні ж якось без пам*яті, не свідомо.....повернулась. І вперше відколи я тут.... місто, здається, дивиться на мене прихильно...
Шоуменеєшоуменеєшоуменеє!!! Перший лист і бандеролька. Дещо з цього мала викласти в аеропорту + кілька інших приємних штук. Тепер у мене на вікні поселилися паперові птеродактелі )) Дякую сестрі!!!!
Гумаки у цьому місті обов*язкові. Зараз би я викинула з валізи всі ті тухлі, аби отримати взуття для моєї улюбленої погоди. Ще шкода, що зранку не прогуляєшся.