阿里山 Alishan
Через нестачу часу, грошей і шила в попі за чотири роки в Тайвані я побувала тут у небагатьох місцях (зважаючи ще на те, що Тайвань за розміром як півтори-дві Київські області, так взагалі незрозуміло стає, чому такий сидячий образ подорожування).
І от познайомилася з одним студентом по обміну, який за свої тут півроку об’їздив удвічі більше місць ніж я за чотири. За його словами, залишався в місті на вихідних він усього два рази, і то, один із них - це була остання неділя перед його літаком у понеділок.
Він своїм шилом зі мною захотів поділитися (це звучить трохи не так, як я собі уявляла, але ви мене зрозуміли) і запропонував приєднатися до якоїсь із його подорожей. Спочатку запропонував Філіпіни - це було на початку січня - але я відмовилася, тому що на відміну від них, студентів по обміну, у мене набагато більше курсів, і бюджету на такі затії немає. Але повернувшись із Філіпін він потім запросив поїхати подивитися схід сонця на відомій (пропіареній) тайванській горі Алі (阿里山). На це я таки вже погодилася, тому що дійсно як так, скільки літ возила додому чай із неї, а сама не була.
Ну от ми і поїхали, це вже був кінець січня.
Гора, як ви вже зрозуміли, не дика, не "туристична", там на 2200м стоїть 7-11 і готелі, а з 2600м було чути сміттєву машину... Але однак красиво, і зате є усілякі доглянуті стежинки і сходи, і навіть старий гірський поїзд.
Туман стояв усі два дні (а потім, угадайте з трьох раз, сонце вийшло якраз коли я сиділа в маршрутці назад)
Коли ми піднялися на одну з найвищих точок, можна було дивитися на матрицю, такий туманище, що дуже різко переставало бути видно все навколо.
Але як компенсація погоди таки сталася одна епічна річ! Після підйому вгору по сходах туди, де материковим туристам, які прийшли для галочки подивитися на схід сонця, немає, ми зустріли пташку, яка зображена на тайванській купюрі 1000元
Погода видалася погана, постійно був туман, і схід сонця ми так і не побачили за хмарами. Зате однак натхненно виглядали перші промені, які пробивалися крізь хмари, як на якійсь релігійній картині.
А це, як я вже казала, ранок третього дня, по дорозі назад видно чисте небо та 雲海 - "море хмар". І не вір потім у закони підлості...
28-30.02.2015
І от познайомилася з одним студентом по обміну, який за свої тут півроку об’їздив удвічі більше місць ніж я за чотири. За його словами, залишався в місті на вихідних він усього два рази, і то, один із них - це була остання неділя перед його літаком у понеділок.
Він своїм шилом зі мною захотів поділитися (це звучить трохи не так, як я собі уявляла, але ви мене зрозуміли) і запропонував приєднатися до якоїсь із його подорожей. Спочатку запропонував Філіпіни - це було на початку січня - але я відмовилася, тому що на відміну від них, студентів по обміну, у мене набагато більше курсів, і бюджету на такі затії немає. Але повернувшись із Філіпін він потім запросив поїхати подивитися схід сонця на відомій (пропіареній) тайванській горі Алі (阿里山). На це я таки вже погодилася, тому що дійсно як так, скільки літ возила додому чай із неї, а сама не була.
Ну от ми і поїхали, це вже був кінець січня.
Гора, як ви вже зрозуміли, не дика, не "туристична", там на 2200м стоїть 7-11 і готелі, а з 2600м було чути сміттєву машину... Але однак красиво, і зате є усілякі доглянуті стежинки і сходи, і навіть старий гірський поїзд.
Туман стояв усі два дні (а потім, угадайте з трьох раз, сонце вийшло якраз коли я сиділа в маршрутці назад)
Коли ми піднялися на одну з найвищих точок, можна було дивитися на матрицю, такий туманище, що дуже різко переставало бути видно все навколо.
Але як компенсація погоди таки сталася одна епічна річ! Після підйому вгору по сходах туди, де материковим туристам, які прийшли для галочки подивитися на схід сонця, немає, ми зустріли пташку, яка зображена на тайванській купюрі 1000元
Погода видалася погана, постійно був туман, і схід сонця ми так і не побачили за хмарами. Зате однак натхненно виглядали перші промені, які пробивалися крізь хмари, як на якійсь релігійній картині.
А це, як я вже казала, ранок третього дня, по дорозі назад видно чисте небо та 雲海 - "море хмар". І не вір потім у закони підлості...
28-30.02.2015