Зелений чоловічок
От я крышачку пакакетнічаю (слаўцо-та, блін, якое): болей за пяць гадоў таму прыдумаў я вершык пад назвай "Зялёны чалавечак", зь якога пачаўся мой самы першы выступ (дзякуючы яму, мы пазнаёміліся з anka_upala) тры гады таму, які самым першым з маіх надрукавалі (у газэце "Наша Ніва" у калёнцы-салянцы) гады два таму, а цяпер і першым пераклалі ўкраінскаю (шчыра дзякую Дмітро Лазуткіну).
Просто блукаючи вулицею
з вечірнім лютневим обличчям
і складаючи вірші
у холоді й непокорі,
я випадково зустрівся
з зеленим чоловічком,
що був розіп’ятий на звичайному світлофорі.
І не те щоб я дуже поспішав додому -
але появою своєю він ніби відкрив дорогу.
І він, кого я дочекавсь,
був навіть більше Христом,
ніж той, кого зазвичай вважають сином бога…
І чомусь подумалося
про далекий і теплий червень,
недосяжне, лагідне море…
А вулиця гомоніла собі,
як велике черево,
й не помічала месію,
розіп’ятого на світлофорі.
(пер. Д. Лазуткін)
Просто блукаючи вулицею
з вечірнім лютневим обличчям
і складаючи вірші
у холоді й непокорі,
я випадково зустрівся
з зеленим чоловічком,
що був розіп’ятий на звичайному світлофорі.
І не те щоб я дуже поспішав додому -
але появою своєю він ніби відкрив дорогу.
І він, кого я дочекавсь,
був навіть більше Христом,
ніж той, кого зазвичай вважають сином бога…
І чомусь подумалося
про далекий і теплий червень,
недосяжне, лагідне море…
А вулиця гомоніла собі,
як велике черево,
й не помічала месію,
розіп’ятого на світлофорі.
(пер. Д. Лазуткін)