тут осінь. хорошик, ти робиш свої добрі справи. купуєш маленькій сестричці контурні карти. і збираєш кукурудзиння для овець. бо зимовими ранками вівцям кукурудзиння - як манна каша дітям. так ти мені кажеш. і воно ходить за мною, як тая осінь
якраз коли мене накривала правдива велетенська хвиля, і я от-от мала захлиснутися солоною водою - прокидаюся. ти вихоплюєш мене зі сну, як з морського безмежжя. вранішній телефонний рятівник. мій. і море - далеко. і ти. поруч тільки невпинна і від того така сумна весняна метелиця
так багато знаю про твої дороги. про хмарки-басамани над ними і шурхіт шин. і чекаю тебе з кожної. віддано. як би не клеїлося це слово зовсім не до людей