Луцьк, який не тільки замок
Що знають пересічні українці про Луцьк? В першу чергу я думаю всі згадують замок, який навіть зображений на купюрі номіналом 200 грн. А що ще? Думаю не надто багато. І ось у цьому пості я б хотів би трішки розкрити туристичний потенціал свого рідного міста.
Торкатися теми замку не буду спеціально. Він і так відомий. І кому цікаво - ось його детальний огляд. Але своєрідну екскурсію почнемо від стін замку.
Відразу біля замку розташований ресторан "Корона Вітовта". При чому розташований у історичній будівлі. Не беруся судити добре це чи ні, але завдяки ресторану споруда відреставрована і має чудовий вигляд, на відміну від багатьох будинків Старого міста на жаль. До речі, ресторан рекомендую.
Територія Старого міста є невеликою. Але незважаючи на це, Луцьк має багато архітектурних пам'яток. От тільки з їх збереженням, як це часто буває у нашій країні, є великі проблеми.
Також, біля замку розташований найстаріший будинок Луцька - будинок єпископа Пузини. Щоправда побудував його Юрій Фальчевський, який теж згодом став луцьким єпископом. А збудований він у 1545-46 роках. Довгий час він перебував у жахливому стані. І ось сталася вона - реконструкція! Подивіться на це.
І де ви тут знайдете найстаріший будинок? Якийсь такий собі майже сучасний особняк. Ця "реконструкція" наробила величезний скандал у Луцьку в свій час. Та й працівники заповіднику "Старий Луцьк" вживають термін не "реконструйований", а "законсервований" до кращих часів. Щоправда найстарішим цей будинок є лише офіційно. Неофіційний найстаріший будинок розташований навпроти костелу, але ми до нього ще дійдемо.
Взагалі найбільшою проблемою як і замку, так і Старого міста загалом, є розташування жахливого ринку поруч. Не буду знову торкатися цієї теми, я вже за це згадував в огляді замку. Ринок багато разів намагалися перенести в інше місце, але поки що ці спроби марні. А на місце цього жахіття кажуть є навіть проект під мистецькі крамнички, і багато чого дуже цікавого і в історичному стилі, що б просто чудово доповнювало Старе місто. Але зараз маємо, що маємо.
Якщо пройтися ліворуч від замку, то туристи потрапляють до старого монастиря бригідок. Зараз він у жахливому стані і, скажімо відверто, нічого цікавого собою не представляє. В червні 1941 року тут була тюрма у якій представники "рузькага міра" того часу розстріляли політичних в'язнів, які у переважній більшості були українською інтелігенцією.
Якщо ж перейти замкову площу, то нашому огляду відкривається прекрасний католицький костел Петра і Павла. Нині діючий.
У мене взагалі велика любов до костелів та їх величі, тому це практично моє улюблене місце в Луцьку.
Костел був збудований у 1639 р. Архітектор - Джакомо Бріано. Його цікавою особливістю є те, що один купол має квадратну, а інший круглу форму.
За костелом розташовані будівлі старого єзуїтського колегіуму, а під самим костелом є підземелля. В ньому я на жаль так ні разу не був, але відгуки про підземелля чув лише позитивні. Щоправда відкриті вони не у всі дні.
Взагалі все Старе місто має під собою розгалужену систему підземних ходів, але ж архітектурних досліджень ніхто не проводить. А це могла б бути дуже і дуже цікава екскурсія старим підземним містом. Розкопками займаються тільки ентузіасти, на яких це все і тримається.
Навпроти костелу розташована дзвіниця, але дзвони в даний момент з неї зняті.
А ось біля дзвіниці і розташований той неофіційний найстаріший будинок Луцька. Точно не пам'ятаю дату, яку називав екскурсовод, хоча вона теж була приблизна, тому що документальних підтверджень поки не знайшли. Зверніть увагу на цегляну кладку таким собі півколом між вікнами, знизу по центру будинку. Колись це були двері, просто з часом шар грунту сильно піднявся.
Головною проблемою Старого міста є абсолютне небажання міської влади сприяти туристичному розвитку міста. Але визнаю, останнім часом проглядаються позитивні зміни - встановлені туристичні вказівники як у Львові, з'явилися навіть спеціальні туристичні сіті-лайти з картами міста (один з яких був відразу розбитий вандалами, от скажіть що за люди?? ) і головне створений луцький туристичний центр з власним сайтом. Тому надія є, що Луцьк буде розвиватися у цьому напрямку.
Далеко не всі будівлі в заповідній частині міста у хорошому стані, скоріше навпаки, в хорошому стані їх одиниці.
Але є і дуже симпатичні.
А ось це будинок, в якому жила Леся Українка. Там розташований музей "Лесина вітальня".
Якщо пройтися далі по вулиці, то погляду відкривається подвір'я костелу з безліччю цікавих скульптур у дворі.
Далі по вулиці цікаві будинки закінчуються і починається звичайна приватна забудова, хоча і тут можна знайти щось оригінальне.
Але пройшовши ще далі, потрапляємо у двір колишнього домініканського монастиря. Зараз тут духовна семінарія. Побудований 1339 р.
Так як сонце світило не дуже вдало для хорошого кадру, додам фото з вікіпедії.
Поруч з домініканським монастирем розташована і синагога оборонного типу. Зараз тут спортшкола, а сама будова перебуває в поганенькому стані. Теж багато разів піднімалося питання її реставрації, передача її єврейській громаді, але поки це все безуспішно.
Побудована вона 1629 р, але зруйнована німцями 1942р. Пізніше була відбудована 1976-77 р.
Ось такі чудові інформаційні стенди з недавнього часу з'явилися біля історичних пам'яток Луцька. До речі, це корисно і для самих лучан. Чимало жителів міста і самі не знають скільки тут всього цікавого.
В Старому місті є багато колоритних двориків. Це не одеські чи львівські, але свій шарм у них теж є.
Ще один чудовий вуличний ліхтар.
Оригінальною пам'яткою є, без сумніву, лютеранська кірха.
Вона не є такою давньою, як інші споруди. Збудована у 1907 р., але це не зменшує її ефектності.
Якщо пройтися по вулиці ліворуч від кірхи, ви впираєтеся у річку Стир та ще одну новітню пам'ятку Луцька - будинок скульптора Голованя.
Мені особисто не дуже подобається, занадто багато скульптур на квадратний метр на мою думку. Але в кожного свої смаки. Скульптора ні в якому разі не хочу образити, навпаки його будинок з кожним роком стає все відомішим.
Ще трішки луцьких ліхтарів.
А ось це - вулиця Данила Галицького. Єдина вулиця Старого міста, яка є великою транспортною артерією.
Саме на ній і розташована Церква Покрови Пресвятої Богородиці. Найстаріший храм Луцька, одна з двох збережених православних церков Луцька королівського періоду історії. Спочатку храм був дерев'яний, але пізніше у 1637 р. , почали будувати кам'яний.
В Луцьку, до речі, поступово розвивається і велосипедний транспорт. Розвивається він звичайно тільки на власній ініціативі лучан, але все ж і це приємно.
Ще один приклад байдужості держави на архітектурний спадок - корпус луцького хресто-воздвиженського братства. Збудований у 1630-40 рр. Зараз перебуває у плачевному стані.
Біля корпусу знаходиться і Хресто-Воздвиженська церка. Збудована у той же час. Сучасна церква - це лише вівтарна частина колишньої святині із прямокутною радянською прибудовою.
Раніше у центрі Луцька була і своя ратуша, але на жаль, до наших днів вона не збереглася. Біля місця, де була ратуша, розташована аптека-музей.
Трохи далі оригінальне кафе "Маска". Теж рекомендую.
Ще трішки луцьких ліхтарів.
Є у Старому місті і будівлі у відверто жахливому стані. Як ось ця. Хоча і тут місцеві райтери постаралися підправити ситуацію. Щоправда, графіті все ж трохи дивне.
Вулиця Братковського. Вулиця, яка справляє найкраще враження від Старого міста. Далі на жаль все аж ніяк не оптимістично.
В Луцьку теж є свої леви.
А це напевно найкращі двері Луцька. Знаходяться вони в історичній будівлі медичного коледжу.
До речі, тут ми плавно переходимо у новішу частину міста. Не зовсім нову, але скажімо і не таку стару. Це вулиця Лесі Українки, де теж є багато цікавого. Наприклад, корпуси монастиря тринітаріїв. Колись біля них був і костел, який "люба" радянська влада розібрала на будівельні матеріали.
Є і просто затишні місця посеред шумного міста.
Вулиця Лесі Українки пішохідна. Архітектура тут доволі різна. Є будинки як польської, так і царської доби, а є і зовсім сірі радянські будівлі.
Ось цей будинок, наприклад, колись був шикарним готелем. Тепер він у плачевному стані.
А ось цей - поруч з ним. Ситуація кардинально інша.
Вулиця Лесі Українки з весни до осені справжня галерея під відкритим небом.
Ще трішки ліхтарів.
І прекрасна будівля ліворуч. Одна з найгарніших в місті на мій погляд. А праворуч добудовується сучасний офісний чи торговий центр. Таких контрастів у Луцьку взагалі вистачає. Проблема забудови у старій частині Луцька дуже актуальна.
Ось і ще чергові контрасти. Дорогий готель та хащі біля нього.
Основна сила Луцька у деталях, непомітних на перший погляд.
В центрі міста знаходиться Свято-Троїцький кафедральний собор. Це колишній костел бернардинів (1754 р.). У 1870-х роках храм переробили, додавши йому вежу та центральний купол. Довкола собору зберігся і монастир у формі підкови (1720 р.). Нині цей комплекс є головним православним храмом Луцька. Фото взяте з сайту www.pravoslavia.volyn.ua, так як зараз собор перебуває на реставрації.
А ось це початок вулиці Богдана Хмельницького. Аналог Лесі Українки, тільки з транспортом. Зате з бруківкою на дорозі. Все таки це додає якогось іншого сприйняття вулиці - шум колес на бруківці. Я щиро заздрю Львову у цьому плані. В Луцьку бруківку нещадно винищили асфальтом.
Просто луцький дворик.
Та луцькі балкони.
Банки, до речі, в Луцьку розташовуються в дуже цікавих з архітектурного плану будинках.
Ще трішки різноманітної архітектури вулиці Богдана Хмельницького.
А ось це будівля міської ради.
Все-таки Луцьк точно місто контрастів. Це проявляється навіть в одній будові.
А ось цей жовтий будинок по центру - луцький хостел. Здається поки єдиний.
Ще один луцький лев.
Це вже вулиця Крилова. Типовий польський квартал.
Просто затишна вуличка, яких насправді не так і багато.
А це вже будівля краєзнавчого музею по вулиці Шопена.
Та колони Палацу учнівської молоді
І знову ж таки банк.
Є в Луцьку і дитяча вузькоколійна залізниця. Зараз вона переживає не найкращі часи, але ще на початку 2000 працювала постійно.
Біля неї розташований музей військової техніки. Раджу відвідати, є дійсно цікаві експонати. А це фото через паркан.
Раз мова зайшла за воєнну тематику, то поруч і Меморіал вічної слави. Та луцька Батьківщина-Мати.
Але повернімося у центральну частину міста. Ще один дворик.
А це вже колони Східноєвропейського національного університету.
До речі імені Лесі Українки. З пам'ятником Шевченкові поруч.
І музично-драматичний театр ім. Шевченка з пам'ятником Лесі Українці. В Луцьку люди з почуттям гумору.
Головна вулиця Луцька - проспект Волі.
Типова сталінська забудова.
І знову ж таки трішки контрастів луцької архітектури в центрі міста.
Ось приміром ще один приклад позитивного розвитку міста. Табло, яке в режимі онлайн показує інформацію про рух маршрутних транспортних засобів. Цього року планують встановити ще два. До речі всі луцькі маршрутки (найпопулярніший вид пересування) зобов'язали встановити GPS-навігатори, за допомогою яких, в інтернеті можна відслідкувати де зараз перебуває автобус. Насправді дуже зручно, виходячи з дому глянути коли підїде автобус до зупинки.
Луцьк - це Україна!
Ще трішки луцьких ліхтарів.
Сонячний годинник. Виглядає гарно і оригінально. Але його спочатку встановили, а тоді побачили, що він знаходиться в тіні дерев. Ну і звичайно мусили попідрізати зелені насадження. В нас як завжди.
Ще у Луцьку є Музей Волинської Ікони. Фото зсередини немаю, а виглядає він ось так. Знаходиться на вулиці Ярощука. Хто цікавиться мистецтвом - рекомендую. Дуже сильна колекція.
Є у Луцька і свій неофіційний символ - маленький слоник, його щоразу фарбують іншим кольором. Нещодавно група ентузіастів сплела навіть йому спеціальне вязане вбрання. Вийшов такий собі справжній індійський слон. Було неймовірно гарно, але якесь вибачте на слові бидло, це вбрання підпалило. Ось і не можемо ми дійти до Європи через таких представників стада.
А це вже Київський майдан. Напевно найгарніша в архітектурному плані площа міста.
І кавун поруч.
Навіть у кварталі приватної забудови можна знайти щось цікаве.
Або ж просто намагання зробити свій дворик, а з ним і своє місто хоч трішки гарнішим та позитивним.
Ще трохи луцького графіті
І на закінчення покажу кілька змін, які відбулися з містом останнім часом. Це вселяє надію, що місто живе, росте та розвивається. Наприклад, на місці колишнього пустиря, з бурудною річкою та купою сміття тепер є свій мостик закоханих.
І ще кілька прикладів.
Було
Стало
Було
Стало (фото позичив у сайту Волиньпост, вокзал якось і забув сфотографувати)
Було
Стало
Приємно, що місто все ж стає більш європейським. Звичайно у Луцьку є і купа мінусів, на яких мені б не хотілося тут зупинятися. Надіюся, що з часом влада зверне увагу на туристичний потенціал мого улюбленого міста і воно отримає своє заслужене визнання. Дякую всім хто був зі мною!
Торкатися теми замку не буду спеціально. Він і так відомий. І кому цікаво - ось його детальний огляд. Але своєрідну екскурсію почнемо від стін замку.
Відразу біля замку розташований ресторан "Корона Вітовта". При чому розташований у історичній будівлі. Не беруся судити добре це чи ні, але завдяки ресторану споруда відреставрована і має чудовий вигляд, на відміну від багатьох будинків Старого міста на жаль. До речі, ресторан рекомендую.
Територія Старого міста є невеликою. Але незважаючи на це, Луцьк має багато архітектурних пам'яток. От тільки з їх збереженням, як це часто буває у нашій країні, є великі проблеми.
Також, біля замку розташований найстаріший будинок Луцька - будинок єпископа Пузини. Щоправда побудував його Юрій Фальчевський, який теж згодом став луцьким єпископом. А збудований він у 1545-46 роках. Довгий час він перебував у жахливому стані. І ось сталася вона - реконструкція! Подивіться на це.
І де ви тут знайдете найстаріший будинок? Якийсь такий собі майже сучасний особняк. Ця "реконструкція" наробила величезний скандал у Луцьку в свій час. Та й працівники заповіднику "Старий Луцьк" вживають термін не "реконструйований", а "законсервований" до кращих часів. Щоправда найстарішим цей будинок є лише офіційно. Неофіційний найстаріший будинок розташований навпроти костелу, але ми до нього ще дійдемо.
Взагалі найбільшою проблемою як і замку, так і Старого міста загалом, є розташування жахливого ринку поруч. Не буду знову торкатися цієї теми, я вже за це згадував в огляді замку. Ринок багато разів намагалися перенести в інше місце, але поки що ці спроби марні. А на місце цього жахіття кажуть є навіть проект під мистецькі крамнички, і багато чого дуже цікавого і в історичному стилі, що б просто чудово доповнювало Старе місто. Але зараз маємо, що маємо.
Якщо пройтися ліворуч від замку, то туристи потрапляють до старого монастиря бригідок. Зараз він у жахливому стані і, скажімо відверто, нічого цікавого собою не представляє. В червні 1941 року тут була тюрма у якій представники "рузькага міра" того часу розстріляли політичних в'язнів, які у переважній більшості були українською інтелігенцією.
Якщо ж перейти замкову площу, то нашому огляду відкривається прекрасний католицький костел Петра і Павла. Нині діючий.
У мене взагалі велика любов до костелів та їх величі, тому це практично моє улюблене місце в Луцьку.
Костел був збудований у 1639 р. Архітектор - Джакомо Бріано. Його цікавою особливістю є те, що один купол має квадратну, а інший круглу форму.
За костелом розташовані будівлі старого єзуїтського колегіуму, а під самим костелом є підземелля. В ньому я на жаль так ні разу не був, але відгуки про підземелля чув лише позитивні. Щоправда відкриті вони не у всі дні.
Взагалі все Старе місто має під собою розгалужену систему підземних ходів, але ж архітектурних досліджень ніхто не проводить. А це могла б бути дуже і дуже цікава екскурсія старим підземним містом. Розкопками займаються тільки ентузіасти, на яких це все і тримається.
Навпроти костелу розташована дзвіниця, але дзвони в даний момент з неї зняті.
А ось біля дзвіниці і розташований той неофіційний найстаріший будинок Луцька. Точно не пам'ятаю дату, яку називав екскурсовод, хоча вона теж була приблизна, тому що документальних підтверджень поки не знайшли. Зверніть увагу на цегляну кладку таким собі півколом між вікнами, знизу по центру будинку. Колись це були двері, просто з часом шар грунту сильно піднявся.
Головною проблемою Старого міста є абсолютне небажання міської влади сприяти туристичному розвитку міста. Але визнаю, останнім часом проглядаються позитивні зміни - встановлені туристичні вказівники як у Львові, з'явилися навіть спеціальні туристичні сіті-лайти з картами міста (один з яких був відразу розбитий вандалами, от скажіть що за люди?? ) і головне створений луцький туристичний центр з власним сайтом. Тому надія є, що Луцьк буде розвиватися у цьому напрямку.
Далеко не всі будівлі в заповідній частині міста у хорошому стані, скоріше навпаки, в хорошому стані їх одиниці.
Але є і дуже симпатичні.
А ось це будинок, в якому жила Леся Українка. Там розташований музей "Лесина вітальня".
Якщо пройтися далі по вулиці, то погляду відкривається подвір'я костелу з безліччю цікавих скульптур у дворі.
Далі по вулиці цікаві будинки закінчуються і починається звичайна приватна забудова, хоча і тут можна знайти щось оригінальне.
Але пройшовши ще далі, потрапляємо у двір колишнього домініканського монастиря. Зараз тут духовна семінарія. Побудований 1339 р.
Так як сонце світило не дуже вдало для хорошого кадру, додам фото з вікіпедії.
Поруч з домініканським монастирем розташована і синагога оборонного типу. Зараз тут спортшкола, а сама будова перебуває в поганенькому стані. Теж багато разів піднімалося питання її реставрації, передача її єврейській громаді, але поки це все безуспішно.
Побудована вона 1629 р, але зруйнована німцями 1942р. Пізніше була відбудована 1976-77 р.
Ось такі чудові інформаційні стенди з недавнього часу з'явилися біля історичних пам'яток Луцька. До речі, це корисно і для самих лучан. Чимало жителів міста і самі не знають скільки тут всього цікавого.
В Старому місті є багато колоритних двориків. Це не одеські чи львівські, але свій шарм у них теж є.
Ще один чудовий вуличний ліхтар.
Оригінальною пам'яткою є, без сумніву, лютеранська кірха.
Вона не є такою давньою, як інші споруди. Збудована у 1907 р., але це не зменшує її ефектності.
Якщо пройтися по вулиці ліворуч від кірхи, ви впираєтеся у річку Стир та ще одну новітню пам'ятку Луцька - будинок скульптора Голованя.
Мені особисто не дуже подобається, занадто багато скульптур на квадратний метр на мою думку. Але в кожного свої смаки. Скульптора ні в якому разі не хочу образити, навпаки його будинок з кожним роком стає все відомішим.
Ще трішки луцьких ліхтарів.
А ось це - вулиця Данила Галицького. Єдина вулиця Старого міста, яка є великою транспортною артерією.
Саме на ній і розташована Церква Покрови Пресвятої Богородиці. Найстаріший храм Луцька, одна з двох збережених православних церков Луцька королівського періоду історії. Спочатку храм був дерев'яний, але пізніше у 1637 р. , почали будувати кам'яний.
В Луцьку, до речі, поступово розвивається і велосипедний транспорт. Розвивається він звичайно тільки на власній ініціативі лучан, але все ж і це приємно.
Ще один приклад байдужості держави на архітектурний спадок - корпус луцького хресто-воздвиженського братства. Збудований у 1630-40 рр. Зараз перебуває у плачевному стані.
Біля корпусу знаходиться і Хресто-Воздвиженська церка. Збудована у той же час. Сучасна церква - це лише вівтарна частина колишньої святині із прямокутною радянською прибудовою.
Раніше у центрі Луцька була і своя ратуша, але на жаль, до наших днів вона не збереглася. Біля місця, де була ратуша, розташована аптека-музей.
Трохи далі оригінальне кафе "Маска". Теж рекомендую.
Ще трішки луцьких ліхтарів.
Є у Старому місті і будівлі у відверто жахливому стані. Як ось ця. Хоча і тут місцеві райтери постаралися підправити ситуацію. Щоправда, графіті все ж трохи дивне.
Вулиця Братковського. Вулиця, яка справляє найкраще враження від Старого міста. Далі на жаль все аж ніяк не оптимістично.
В Луцьку теж є свої леви.
А це напевно найкращі двері Луцька. Знаходяться вони в історичній будівлі медичного коледжу.
До речі, тут ми плавно переходимо у новішу частину міста. Не зовсім нову, але скажімо і не таку стару. Це вулиця Лесі Українки, де теж є багато цікавого. Наприклад, корпуси монастиря тринітаріїв. Колись біля них був і костел, який "люба" радянська влада розібрала на будівельні матеріали.
Є і просто затишні місця посеред шумного міста.
Вулиця Лесі Українки пішохідна. Архітектура тут доволі різна. Є будинки як польської, так і царської доби, а є і зовсім сірі радянські будівлі.
Ось цей будинок, наприклад, колись був шикарним готелем. Тепер він у плачевному стані.
А ось цей - поруч з ним. Ситуація кардинально інша.
Вулиця Лесі Українки з весни до осені справжня галерея під відкритим небом.
Ще трішки ліхтарів.
І прекрасна будівля ліворуч. Одна з найгарніших в місті на мій погляд. А праворуч добудовується сучасний офісний чи торговий центр. Таких контрастів у Луцьку взагалі вистачає. Проблема забудови у старій частині Луцька дуже актуальна.
Ось і ще чергові контрасти. Дорогий готель та хащі біля нього.
Основна сила Луцька у деталях, непомітних на перший погляд.
В центрі міста знаходиться Свято-Троїцький кафедральний собор. Це колишній костел бернардинів (1754 р.). У 1870-х роках храм переробили, додавши йому вежу та центральний купол. Довкола собору зберігся і монастир у формі підкови (1720 р.). Нині цей комплекс є головним православним храмом Луцька. Фото взяте з сайту www.pravoslavia.volyn.ua, так як зараз собор перебуває на реставрації.
А ось це початок вулиці Богдана Хмельницького. Аналог Лесі Українки, тільки з транспортом. Зате з бруківкою на дорозі. Все таки це додає якогось іншого сприйняття вулиці - шум колес на бруківці. Я щиро заздрю Львову у цьому плані. В Луцьку бруківку нещадно винищили асфальтом.
Просто луцький дворик.
Та луцькі балкони.
Банки, до речі, в Луцьку розташовуються в дуже цікавих з архітектурного плану будинках.
Ще трішки різноманітної архітектури вулиці Богдана Хмельницького.
А ось це будівля міської ради.
Все-таки Луцьк точно місто контрастів. Це проявляється навіть в одній будові.
А ось цей жовтий будинок по центру - луцький хостел. Здається поки єдиний.
Ще один луцький лев.
Це вже вулиця Крилова. Типовий польський квартал.
Просто затишна вуличка, яких насправді не так і багато.
А це вже будівля краєзнавчого музею по вулиці Шопена.
Та колони Палацу учнівської молоді
І знову ж таки банк.
Є в Луцьку і дитяча вузькоколійна залізниця. Зараз вона переживає не найкращі часи, але ще на початку 2000 працювала постійно.
Біля неї розташований музей військової техніки. Раджу відвідати, є дійсно цікаві експонати. А це фото через паркан.
Раз мова зайшла за воєнну тематику, то поруч і Меморіал вічної слави. Та луцька Батьківщина-Мати.
Але повернімося у центральну частину міста. Ще один дворик.
А це вже колони Східноєвропейського національного університету.
До речі імені Лесі Українки. З пам'ятником Шевченкові поруч.
І музично-драматичний театр ім. Шевченка з пам'ятником Лесі Українці. В Луцьку люди з почуттям гумору.
Головна вулиця Луцька - проспект Волі.
Типова сталінська забудова.
І знову ж таки трішки контрастів луцької архітектури в центрі міста.
Ось приміром ще один приклад позитивного розвитку міста. Табло, яке в режимі онлайн показує інформацію про рух маршрутних транспортних засобів. Цього року планують встановити ще два. До речі всі луцькі маршрутки (найпопулярніший вид пересування) зобов'язали встановити GPS-навігатори, за допомогою яких, в інтернеті можна відслідкувати де зараз перебуває автобус. Насправді дуже зручно, виходячи з дому глянути коли підїде автобус до зупинки.
Луцьк - це Україна!
Ще трішки луцьких ліхтарів.
Сонячний годинник. Виглядає гарно і оригінально. Але його спочатку встановили, а тоді побачили, що він знаходиться в тіні дерев. Ну і звичайно мусили попідрізати зелені насадження. В нас як завжди.
Ще у Луцьку є Музей Волинської Ікони. Фото зсередини немаю, а виглядає він ось так. Знаходиться на вулиці Ярощука. Хто цікавиться мистецтвом - рекомендую. Дуже сильна колекція.
Є у Луцька і свій неофіційний символ - маленький слоник, його щоразу фарбують іншим кольором. Нещодавно група ентузіастів сплела навіть йому спеціальне вязане вбрання. Вийшов такий собі справжній індійський слон. Було неймовірно гарно, але якесь вибачте на слові бидло, це вбрання підпалило. Ось і не можемо ми дійти до Європи через таких представників стада.
А це вже Київський майдан. Напевно найгарніша в архітектурному плані площа міста.
І кавун поруч.
Навіть у кварталі приватної забудови можна знайти щось цікаве.
Або ж просто намагання зробити свій дворик, а з ним і своє місто хоч трішки гарнішим та позитивним.
Ще трохи луцького графіті
І на закінчення покажу кілька змін, які відбулися з містом останнім часом. Це вселяє надію, що місто живе, росте та розвивається. Наприклад, на місці колишнього пустиря, з бурудною річкою та купою сміття тепер є свій мостик закоханих.
І ще кілька прикладів.
Було
Стало
Було
Стало (фото позичив у сайту Волиньпост, вокзал якось і забув сфотографувати)
Було
Стало
Приємно, що місто все ж стає більш європейським. Звичайно у Луцьку є і купа мінусів, на яких мені б не хотілося тут зупинятися. Надіюся, що з часом влада зверне увагу на туристичний потенціал мого улюбленого міста і воно отримає своє заслужене визнання. Дякую всім хто був зі мною!