майже як "Код да Вінчі")
картина Жоржа Сера "Недільна прогулянка на острові Гранд-Жатт"
Жорж Сера - художник, який започаткував техніку пуантилізму - нанесення мазків на картину точками, без змішування кольорів. разом вони утворюють цілісне зображення. але це так, для довідки. якось на Ексі я надибала цікаву серію документальних фільмів "Частная жизнь шедевров" , де розповідається про відомі картини. серед них і про цю. експерти спробували розібрати її детально і зробили дуже цікаві висновки щодо символів, які тут нібито закладені:
-вся картина - це не зображення недільного відпочинку добропорядних парижан, а алюзія на місце, де процвітала проституція.
-жінка на передньому плані - велика модниця. її шиковий туалет - явна ознака того, шо вона прийшла сюди продавати власне тіло. мавпочка в неї на поводку - теж алюзія на проституцію, бо в ті часи (кінець ХІХ ст) мавпа асоціювалась з хіттю і сексуальним бажанням.
-жінка на задньому плані зліва з вудочкою - теж повія, вона спеціально взяла вудочку, шоб поліція не загребла її, і таким чином маскується, а заодно показує, шо готова вловити клієнта на гачок. на користь цього аргументу говорить гра слів - "ловити рибу" і "грішити" французькою звучить однаково, але пишеться по-різному.
скільки експертів, стільки інтерпретацій. це так само як з літературою - часто письменник сам не шарить, скільки змісту він вкладає в твір, поки цей зміст не розкопають рецензенти) на виході інфи завжди більше, ніж на вході. мені цікаво, чи справді у творах є так багато того сенсу, скільки його хочуть бачити мистецтвознавці? бо про це цікаво дивитись і читати, але іноді інтерпретація перетворюється на ілюзію, іноді взагалі на маразм. але я розумію - так жити цікавіше!
а документалки вартісні принаймні з погляду фактажу - про Клімта і його жінок, про Мунка і його психози, про Ван Гога і Поля Гогена, про Пікассо і його кубізм - для загального розвитку дуже круто)
Жорж Сера - художник, який започаткував техніку пуантилізму - нанесення мазків на картину точками, без змішування кольорів. разом вони утворюють цілісне зображення. але це так, для довідки. якось на Ексі я надибала цікаву серію документальних фільмів "Частная жизнь шедевров" , де розповідається про відомі картини. серед них і про цю. експерти спробували розібрати її детально і зробили дуже цікаві висновки щодо символів, які тут нібито закладені:
-вся картина - це не зображення недільного відпочинку добропорядних парижан, а алюзія на місце, де процвітала проституція.
-жінка на передньому плані - велика модниця. її шиковий туалет - явна ознака того, шо вона прийшла сюди продавати власне тіло. мавпочка в неї на поводку - теж алюзія на проституцію, бо в ті часи (кінець ХІХ ст) мавпа асоціювалась з хіттю і сексуальним бажанням.
-жінка на задньому плані зліва з вудочкою - теж повія, вона спеціально взяла вудочку, шоб поліція не загребла її, і таким чином маскується, а заодно показує, шо готова вловити клієнта на гачок. на користь цього аргументу говорить гра слів - "ловити рибу" і "грішити" французькою звучить однаково, але пишеться по-різному.
скільки експертів, стільки інтерпретацій. це так само як з літературою - часто письменник сам не шарить, скільки змісту він вкладає в твір, поки цей зміст не розкопають рецензенти) на виході інфи завжди більше, ніж на вході. мені цікаво, чи справді у творах є так багато того сенсу, скільки його хочуть бачити мистецтвознавці? бо про це цікаво дивитись і читати, але іноді інтерпретація перетворюється на ілюзію, іноді взагалі на маразм. але я розумію - так жити цікавіше!
а документалки вартісні принаймні з погляду фактажу - про Клімта і його жінок, про Мунка і його психози, про Ван Гога і Поля Гогена, про Пікассо і його кубізм - для загального розвитку дуже круто)