USSR by John Steinbeck
недавно я шукала паперову книжку Джона Стейнбека "Російський щоденник". не знайшовши, послухала в аудіоваріанті. наївно було очікувати, шо американцю, який в 1947 році приїхав у напіврозвалений СРСР, покажуть його справжнє обличчя. мене спокусило написане у вікі: Cтейнбек з фотографом Робертом Капою подорожував Росією, Україною й Грузією. насправді його подорожували. возили всюди у супроводі "своїх" людей. слідкували. плівки в кінці підчищали. брехали. лоханули чувака: розказали, шо зарплата у радянських службовців сягала 2000 рублів. тоді як квартплата -всього-на-всього 20 рубів, 1%. а Стейнбек не забував нагадувати в книжці: все, що ми побачили, не можна узагальнювати і уявляти, шо так воно скрізь. бо так би виглядало, шо це країна, де смачно годують українським борщем і річкою ллються грузинські вина і взагалі все просто чудово.
книжку згодом забанили і в СРСР, і в Америці. антисовєцькості я в ній не почула, радше навпаки - Стейнбек все описує якшо не з захватом, то дуже доброзичливо. не відчувається присутність Сталіна-"біг бразер із вочінґ ю", українські колгоспи - це взагалі процвітаючі господарства, де дофігіщє урожаю і все прекрасно (і це на фоні голоду 1946-1947 років). в СРСР добре підготувались до приїзду американців. а в Америці Стейнбека звинуватили у надто позитивному зображені совка. отакто, ні вашим, ні нашим не вгодив бідний. та й він не винен, шо книжка вийшла надто штучна - йому організували таку країну, і він так написав. я взагалі дивуюсь, шо їх впустили в 1947-му в СРСР.
а це фото української хати, зроблено Робертом Капою під час тої подорожі.
книжку згодом забанили і в СРСР, і в Америці. антисовєцькості я в ній не почула, радше навпаки - Стейнбек все описує якшо не з захватом, то дуже доброзичливо. не відчувається присутність Сталіна-"біг бразер із вочінґ ю", українські колгоспи - це взагалі процвітаючі господарства, де дофігіщє урожаю і все прекрасно (і це на фоні голоду 1946-1947 років). в СРСР добре підготувались до приїзду американців. а в Америці Стейнбека звинуватили у надто позитивному зображені совка. отакто, ні вашим, ні нашим не вгодив бідний. та й він не винен, шо книжка вийшла надто штучна - йому організували таку країну, і він так написав. я взагалі дивуюсь, шо їх впустили в 1947-му в СРСР.
а це фото української хати, зроблено Робертом Капою під час тої подорожі.