Елізабет Тейлор і Річард Бартон
на днях подивилась два фільми з Елізабет Тейлор, а сьогодні в новинах сказали, шо вона померла, негаразди з серцем.
"Хто боїться Віджинії Вульф" - просто неймовірний фільм, шикарний перш за все грою акторів. Тейлор (яка за цей фільм отримала Оскара) і Річард Бартон, двічі її чоловік, під час зйомок переживали кризу стосунків. мабуть, тому криза сімейного життя Марти і Джорджа в них вийшла такою справжньою.
в мене було таке враження, шо побувала в театрі. емоційно сильно й пронизує. як хтось влучно зазначив в коментах до фільму, почуваєшся так, наче ти провів таку саму безсонну ніч, як герої Бартона і Тейлор. плюс катарсис неймовірний. і гра акторів - зараз такого вже немає, віддача стовідсоткова.
саме тому вирішила передивитись 4-годинну "Клеопатру", в якій знову Річард і знову Елізабет. фільм завжди приємніше дивитись, коли тобі суто зовнішньо подобаються актори. і я не могла намилуватись Клеопатрою Тейлор - важко собі уявити когось іншого в цій ролі. а Марк Антоній Бартона - це просто згусток харизми. як і сам Бартон. навіть у "1984", в якому він зіграв вже перед смертю, відчувається, шо це був дуже красивий мужчина. з того типу, які чим старші стають, тим гарніші (як Шон Коннері, в молодості його капловухий Джеймс Бонд мені не дуже подобався)). бо чоловіча краса теж буває різною - трохи грубуватою, як в Бартона і солодкавою, як наприклад в Джуда Лоу (фє, не люблю його)))
не буду багатослівною, але моє візуальне єство після перегляду фільму було давольне - чого вартують одні тільки декорації палацу Клеопатри і її одяг) справжній естетичний кайф)