Переваги твердої шиї у стресових ситуаціях
Нинішня психологічна атмосфера все більше нагадує ізраїльську - прапори у вікнах, символіка на одязі, залипання в новинах, тривожне дослухання до незвичних звуків, нервовість, затятість і болісний майже патріотизм. Нашому поколінню вперше випадає переживати травму такого роду, проте той же Ізраїль живе в подібній атмосфері десятиліттями, і не просто виживає, а і досягає помітних успіхів. Нема питань - ізраїльтяни переживають постійний стрес, проте психологи всього світу відзначають, що цей народ зумів виробити якусь особливу стресостійкість. І нині, здається, саме час повчитися з їхнього досвіду. Я переглянула відповідні матеріали, і навожу кілька ідей, які здалися мені вартими уваги.
1. Громадяни Ізраїлю дали назву своєму стресовому синдрому - він зветься «національна травма», і тим відрізняється від інших травм, що в цьому випадку ПТС поєднується із суспільним та національним контекстом. Існують відповідні центри допомоги та реабілітації, скажімо, Наталь. Громадян вчать не лише пити пігулки і вести терапевтичні бесіди, але і готуватися до критичної ситуації, берегти психологічне здоров’я дітей, виважено підходити до національних свят і днів пам’яті.
Тут, приміром, можна прочитати коротку пам’ятку про симптоми тривалого стресу, допомогу собі і дітям.
2. Подолання безпорадності, орієнтація на спротив. Знавці юдаїзму стверджують, що єврейське релігійне виховання містить в собі навчання творчому мисленню, вирішенню парадоксальних питань, пошуку оригінальних способів виходу із ситуації. Рекомендую цю статтю - цікаво як з культурної, так і з психологічної точки зору.
3. Пошукова активність. Цей пункт певною мірою пов’язаний з попереднім. Генетики вважають, що здатність шукати і знаходити вихід зі складної ситуації запрограмована генетично. Проте виховання також грає значну роль. У всякому разі, якщо людина не припиняє пошуки виходу, в неї більше шансів уберегтися фізично та психічно.
4. Позитивний вплив стресу. Для мене, приміром, було новиною, що, окрім PTSD (пост-стресового розладу) є іще і така штука, як PTG (пост-стресовий ріст). Ідея в тому, що людина, яка пережила стрес (якщо вона звісно, не впадає в апатію) намагається пристосуватися до важких життєвих обставин, і цей процес сприяє її особистісному росту, створюючи готовність до дії в наступній складній ситуації.
Більше можна прочитати тут.
5. Мінімізація когнітивного дисонансу. Вчені звернули увагу на те, що ПТСР частіше зустрічається у ветеранів Ірану і Афганістану, аніж у ветеранів інших війн. Наукова гіпотеза наразі полягає в тому, що вояки визвольної війни значно більше мотивовані до дії, аніж ті, хто виконує якийсь абстрактний «інтернаціональний обов’язок».
Про це та інше - тут.
Кожен може вибрати собі якусь свою стратегію психологічного виживання. Проте це обов’язково потрібно робити, рівно ж як і допомагати зорієнтуватися близьким і рідним, особливо тим, що мають проблеми зі здоров’ям. Хочеться сподіватися, що наші випробування і в нас вироблять специфічну українську «твердошиїсть», яку колись вивчатимуть психологи всього світу. :)
1. Громадяни Ізраїлю дали назву своєму стресовому синдрому - він зветься «національна травма», і тим відрізняється від інших травм, що в цьому випадку ПТС поєднується із суспільним та національним контекстом. Існують відповідні центри допомоги та реабілітації, скажімо, Наталь. Громадян вчать не лише пити пігулки і вести терапевтичні бесіди, але і готуватися до критичної ситуації, берегти психологічне здоров’я дітей, виважено підходити до національних свят і днів пам’яті.
Тут, приміром, можна прочитати коротку пам’ятку про симптоми тривалого стресу, допомогу собі і дітям.
2. Подолання безпорадності, орієнтація на спротив. Знавці юдаїзму стверджують, що єврейське релігійне виховання містить в собі навчання творчому мисленню, вирішенню парадоксальних питань, пошуку оригінальних способів виходу із ситуації. Рекомендую цю статтю - цікаво як з культурної, так і з психологічної точки зору.
3. Пошукова активність. Цей пункт певною мірою пов’язаний з попереднім. Генетики вважають, що здатність шукати і знаходити вихід зі складної ситуації запрограмована генетично. Проте виховання також грає значну роль. У всякому разі, якщо людина не припиняє пошуки виходу, в неї більше шансів уберегтися фізично та психічно.
4. Позитивний вплив стресу. Для мене, приміром, було новиною, що, окрім PTSD (пост-стресового розладу) є іще і така штука, як PTG (пост-стресовий ріст). Ідея в тому, що людина, яка пережила стрес (якщо вона звісно, не впадає в апатію) намагається пристосуватися до важких життєвих обставин, і цей процес сприяє її особистісному росту, створюючи готовність до дії в наступній складній ситуації.
Більше можна прочитати тут.
5. Мінімізація когнітивного дисонансу. Вчені звернули увагу на те, що ПТСР частіше зустрічається у ветеранів Ірану і Афганістану, аніж у ветеранів інших війн. Наукова гіпотеза наразі полягає в тому, що вояки визвольної війни значно більше мотивовані до дії, аніж ті, хто виконує якийсь абстрактний «інтернаціональний обов’язок».
Про це та інше - тут.
Кожен може вибрати собі якусь свою стратегію психологічного виживання. Проте це обов’язково потрібно робити, рівно ж як і допомагати зорієнтуватися близьким і рідним, особливо тим, що мають проблеми зі здоров’ям. Хочеться сподіватися, що наші випробування і в нас вироблять специфічну українську «твердошиїсть», яку колись вивчатимуть психологи всього світу. :)