В известном памятнике XVII века дневнике Ерлича различается Волынь и Украина: «Tegoz roku [1663] nа Wolyniu neurodzaj wielki poczowszy od Wisly az do linii ukrainskiej і wojewodzstwa kijowskiego ku Sluczy rzece» (С. 266. Цит. по: Наталя Яковенко. Дзеркала ідентичності. Дослідження з історії уявлень та ідей в Україні XVI-початку XVIII століття. Київ ( Read more... )

Разбирая известный памятник XVII века дневник Ерлича, Наталя Яковенко пишет: «Слово «Україна» фіксується у його щоденнику 70 разів - рідше, ніж Київ та Київщина, але частіше, ніж Волинь. Судячи зі змісту записів, Єрличева «Україна» збігається з її сприйняттям «киянами», тобто це тільки Наддніпрянщина й нічого більше, як ось тут: «nа Ukrainie ... ( Read more... )

Разбирая фразу известного памятника XVII века дневника Ерлича «Wszyscy greckiego nabozeristwa w Rusi wierzyc maja…», Наталя Яковенко пишет: «Як бачимо, використане в цьому пасажі слово «Русь» може бути нарівно прикладене як до руських воєводств Корони Польської, так і до білоруських теренів, за якими в поточному мовленні на той час уже міцно ( Read more... )

Судячи з Єрличевого літопису, в свідомості руської шляхти, яка звикла мислити в локальних термінах, протягом XVII століття з’явилася Україна як новий географічний витвір, порівнянний із такими історичними регіонами, як Руське воєводство та Волинь. Проте, на відміну від цих регіонів, воно охоплювало прикордоння цілої низки воєводств (Сергій Плохій. ( Read more... )