Украина - это Поднепровье
Разбирая известный памятник XVII века дневник Ерлича, Наталя Яковенко пишет: «Слово «Україна» фіксується у його щоденнику 70 разів - рідше, ніж Київ та Київщина, але частіше, ніж Волинь. Судячи зі змісту записів, Єрличева «Україна» збігається з її сприйняттям «киянами», тобто це тільки Наддніпрянщина й нічого більше, як ось тут: «nа Ukrainie ... okolo Kijowa і za Dnieprem) (c. 81); «nа Ukrainie miedzy Korsuniem і Czerkasami» (c. 97); «nа Ukraine ku Dnieprowi» (c. 217); «nа Ukraine ku Kijowu» (c. 243,251,268) і т. ін. Київська «ексклюзивність» засвідчена й тим, що поняття «Україна» Єрлич, за єдиним винятком (Це вислів із запису 1667 року про переміщення татар «па Ukrainie okolo Humania, Braclawia і Winnicy» (c. 298). Важко сказати, чи йдеться про формулювання самого Єрлича, чи цю фразу запозичено з «листів-новин». На користь другого свідчить те, що в інших випадках Єрлич ніде не називає Брацлавщину «Україною»), не прикладає ні до Брацлавщини, ні до Поділля. Обидва ці обшири у його свідомості зливаються (пop. вислів «kolo Braclawia nа Podolu», с. 86) й позначаються як «пограничні», а їхнім головним візуальним маркером служить р. Дністер» (Наталя Яковенко. Дзеркала ідентичності. Дослідження з історії уявлень та ідей в Україні XVI-початку XVIII століття. Київ, 2012. С.90)