л
Що як я буду розповідати тобі про себе? Про колір квітів на стінах, про те як мерзнуть ноги, про улюблені речі, зайця з підвіконника, про колір волосся, про батьків, про подорожі, грецьку сукню, листи, дворики, де добре пити вино чи просто курити. Що ти будеш робити з цією інформацією? Це як заглядати в чужу коробку з старим мотлохом - навіщо це тобі? Чому маєш стати складом моїх смішних історій? Моїх історій кохання? Я ж звикла отак - загромаджувати простір цим всім - щоб не лишилося часу на зараз.
Щоб не лишилося часу на мене нову
яку тебе творити поруч тебе
тобі творити
я хочу не знати, що сказати далі
хочу слухати тебе
слухати як тремчу від страху - страху стати прозорою і чистою від усіх спогадів і нашарувань
бути як вода
джерельна вода
в якої було все і не було нічого
яка бачила створення світу а сьогодні вперше торкається твого обличчя
крапельками цілує твої зап'ястя
там де так добре відчувається пульс