Загибель ЗМІ: ТеБе
Не знаю, як хто, особисто я не дивлюся телевізор уже дуже давно. Якщо не рахувати вельми нерегулярних переглядів фільмів на різдвяні свята та кількох передач Шустера, то от вже 5 років, як я свідомо живу без зомбоящика, чого і вам бажаю. Прошу зауважити, відмовився від цього безцільного виду дозвілля ще задовго до того, як отримав доступ до Інтернету.
Чи то я мудрішаю, чи то телебачення гіршАє, але щоразу, коли мені доводиться ставати заручником своїх рідних і краєм ока спостерігати телевізію, я ледь стримуюся від гніву. Жоден серіал, жодна передача, які у нас показують в прайм-тайм, не варта хвилини навіть мого часу. А люди це дивляться! Люди дивляться оці ідіотські російські пародії на сімейні комедії, оці ганебнющі потоки пріключєній якихось чергових "крутих мужиків", абсолютно одноманітні і всі до одного безсовісно вкрадені у західних колег шоу.
Новини мене взагалі доводять до стану депресії. Оці всі ролики про те, як якийсь там Василь збирає березовий сік, а в якомусь там селі знайшли чергового екстрасенса - це паскудство заполонило всі ефіри, тепер кожен канал схожий за рівнем антинауковості та інтенсивністю дебілізації на СТБ.
Подібно до Алєксандра Барда, я запитую сам себе: невже ЦЕ хтось дивиться/слухає? Але, як не парадоксально, категорія населення, яка це споживає, просто гігантська. У нас є два важливі компоненти проблеми: психологічно-соціальний та соціально-економічний.
Компонент перший складається з того факту, що більшість населення (60-80%) критичним мисленням не володіє і має доволі невибагливі інтелектуальні та культурні потреби. Вони, звісно, в цьому не винні, і я не збираюся проповідувати соціальну євгеніку. Навпаки, нам потрібно змиритися з цим фактом, як і з тим, що ми смертні.
Другий компонент виходить з першого. Якщо ми володіємо телекомпанією, то ми плануємо отримувати з неї якомога більші прибутки. То на яку аудиторію ми будемо орієнтуватися:
- на ту, якої багато і за яку рекламодавці чудово заплатять?
- на ту, якої обмаль, яка думає і критикує?
Ясна річ, що на першу! А відтак і показувати ми будемо ті передачі, які відповідають їх рівню розвитку. Звідси телебачення не можна окультурити, зробити духовним чи "розумнішим". Канали типу Дискавері, Культура чи християнських вічно триматимуться завдяки приватним жертводавцям чи державі і назавжди лишаться на маргінесі.
Інтернет - це чудовий вихід! Принаймні тут вибір як способів сприймання інформації так і різноманіття самої інформації значно більше.
Чи то я мудрішаю, чи то телебачення гіршАє, але щоразу, коли мені доводиться ставати заручником своїх рідних і краєм ока спостерігати телевізію, я ледь стримуюся від гніву. Жоден серіал, жодна передача, які у нас показують в прайм-тайм, не варта хвилини навіть мого часу. А люди це дивляться! Люди дивляться оці ідіотські російські пародії на сімейні комедії, оці ганебнющі потоки пріключєній якихось чергових "крутих мужиків", абсолютно одноманітні і всі до одного безсовісно вкрадені у західних колег шоу.
Новини мене взагалі доводять до стану депресії. Оці всі ролики про те, як якийсь там Василь збирає березовий сік, а в якомусь там селі знайшли чергового екстрасенса - це паскудство заполонило всі ефіри, тепер кожен канал схожий за рівнем антинауковості та інтенсивністю дебілізації на СТБ.
Подібно до Алєксандра Барда, я запитую сам себе: невже ЦЕ хтось дивиться/слухає? Але, як не парадоксально, категорія населення, яка це споживає, просто гігантська. У нас є два важливі компоненти проблеми: психологічно-соціальний та соціально-економічний.
Компонент перший складається з того факту, що більшість населення (60-80%) критичним мисленням не володіє і має доволі невибагливі інтелектуальні та культурні потреби. Вони, звісно, в цьому не винні, і я не збираюся проповідувати соціальну євгеніку. Навпаки, нам потрібно змиритися з цим фактом, як і з тим, що ми смертні.
Другий компонент виходить з першого. Якщо ми володіємо телекомпанією, то ми плануємо отримувати з неї якомога більші прибутки. То на яку аудиторію ми будемо орієнтуватися:
- на ту, якої багато і за яку рекламодавці чудово заплатять?
- на ту, якої обмаль, яка думає і критикує?
Ясна річ, що на першу! А відтак і показувати ми будемо ті передачі, які відповідають їх рівню розвитку. Звідси телебачення не можна окультурити, зробити духовним чи "розумнішим". Канали типу Дискавері, Культура чи християнських вічно триматимуться завдяки приватним жертводавцям чи державі і назавжди лишаться на маргінесі.
Інтернет - це чудовий вихід! Принаймні тут вибір як способів сприймання інформації так і різноманіття самої інформації значно більше.